Коли в Україні буде прийняте цивільне партнерство?

Передісторія

В листопаді 2015 року Кабінет Міністрів України ухвалив План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року. Ухвалення такого документу було однією із умов отримання Україною безвізового режиму з ЄС.

У розділі 105 Стратегії зазначено, що має бути забезпечено впровадження своєчасних позитивних дій на національному та місцевому рівні у сфері запобігання та протидії дискримінації, забезпечення ефективного та своєчасного реагування держави на нові виклики.

Підпункт 6 передбачає розробку та подання на розгляд Кабміну проекту Закону про зареєстроване цивільне партнерство для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння та наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційного права не свідчення проти свого партнера, можливості брати кредит у банку і тд.

Законопроект мав бути переданий у II кварталі 2017 року на розгляд до Кабінету Міністрів України.

За словами Андрія Кравчука, експерта правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ”, План дій є значним документом, у якому прописано завдання української влади до 2020 року у сфері прав людини: “План дій був підготовлений за участі правозахисників і взагалі української громадськості. У ньому були враховані майже усі пропозиції щодо найбільш важливих змін до законодавства – провадження рівності прав для ЛГБТ”.

Цивільне партнерство як альтернатива шлюбу

Правозахисник Андрій Кравчук говорить, що цивільне партнерство є альтернативою шлюбу:

“Не шлюб, а дуже подібний правовий інститут, який існує практично в усіх країнах Західної Європи. Він також існує в країнах Америки та інших країнах світу. Це те, що можна запропонувати ЛГБТ-людям, які ще не можуть через консервативність суспільства укласти звичайний шлюб, але держава визнає за ними всі подружні права та обов’язки. Оскільки люди живуть сім’ями, то і держава повинна захищати сімейне життя своїх громадян, не залежно від того, які ці сім’ї. В Україні, доречі, Сімейний кодекс визнає будь-яку форму сім’ї, не має обмежень по складу, наприклад, чоловік, дружина і дитина. Шлюб –  це одне, а сім’я – це інше. Сім’ї бувають різні.”

Правозахисники та ЛГБТ-активісти сподівалися, що законопроект все ж таки буде написаний та переданий на розгляд.

“Ми сподівалися, що держава виконає свої обіцянки. Адже обов’язок полягав тільки у своренні законопроекту та подачі його на розгляд до Кабінету Міністрів. Держава не брала на себе обов’язок обов’язково ухвалити цей документ в парламенті. Усі розуміють, що він навряд чи пройде голосування за теперішнього складу Верховної Ради, але це міг би бути перший крок щодо досягенння рівних прав для одностатевих родин у порівнянні із різностатевими”, – говорить Андрій Кравчук.

За його словами, правозахисний центр “Наш світ” міг би допомогти із законопроектом. В них вже є написаний проект за зразком данського Закону про реєстроване партнерство. Це перший законопроект у світі про партнерство, який був ухвалений в Данії ще у 1989 році. Аналогічний законопроект також діє у наших сусідів – Угорщині.

“Ми не побачили, щоби держава відповідально поставилася до своїх обов’язків, які вона добровільно взяла на себе. Коли я говорю про державу, то це український Уряд. Бо це розпорядження Кабінету Міністрів, який сам себе зобов’язав на створення такого законопроекту», – скаржиться ЛГБТ-активіст.

Хто крайній: Мінюст, Мінсоц чи Кабмін?

Пам’ятаєте історію із к/ф “Королева бензоколонки”, як чиновники ремонтували міст через річку? Там тов.Лопата та тов.Борщ не могли дійти згоди про відповідальність. Зрештою, міст провалився.

В минулому році “Наш світ” почав надсилати запити до Міністерства юстиції щодо виконання п.105 Плану дій. Мінюст заперечує свою відповідальність та у листах від 29.12.2016 та 04.05.2017 покладає її на Міністерство соціальнох політики. Водночас, з Міністерство соцполітики надслало правозахисникам ідентичну відповідь з Мінюстом у листах від 24.11.2016 та 25.04.2017.

Якщо Міністерства не можуть дійти згоди, Кабмін, який відповідальний вцілому за План дій, мав би визначити виконавця.

“Ми направили запит до Секретаріату Кабінету Міністрів. Однак, отримали відповідь, що з цим питанням треба звертатися до Мінюсту. Тобто, коло замкнулося. Кожне відомство перекладає відповідальність, ніхто не хоче цим займатися”, – говорять в «Наш світ».

На думку Андрія Кравчука, проблема полягає не у технічних питаннях, а у бажанні чи небажанні виконати зобов’язання Кабінетом Міністрів України: “Це не зобов’язання перед іноземними партнерами, це зобов’язання перед Українським суспільством, бо ЛГБТ-спільнота є частиною суспільства і вона потребує такого захисту і турботи, як і всі інші громадяни України”.

Судовий позов

Правозахисники кажуть, що зрозуміли – український Уряд не бажає займатися питанням прав ЛГБТ-спільноти та подали до суду на Кабмін, Мінсоц та Мінюст з вимогою припинити протиправну бездіяльність.

Андрій Кравчук: “Ми подали до суду позов на початку літа цього року, але отримали відповідь, що наш позов прийнятий та буде розгялянутий лише за півроку – у січні 2018 року. Це абсолютно незаконне рішення, бо згідно Кодексу адмінсудочинства, такі позови мають розглядатися за 1 місяць. Але ми не маємо правових способів захисту і рішення суди оскаржити не можемо, хіба до Вищої ради правосуддя. Однак, це довгий і непростий процес”.

Правозахисник говорить, що влада просто хоче відкласти проблеми ЛГБТ-спільноти у довгу шухляду і не робити нічого. У неформальній розмові працівники Мінюсту повідомили Центру “Наш світ”, що на прийняття законопроекту “не має політичної волі”, тобто прямої вказівки з Адміністарації Президента України або Кабміну.

За різними даними правозахисних організацій щонайменше 100 тисяч одностатевих пар в Україні очікують на запровадження інституту цивільного партнерства.

 

Матеріал підготовлено за підтримки Фонду Г.Бьолля в Україні