21-річний волинянин Василь Мойсей загинув від кулі снайпера на Майдані 20 лютого. Він був у складі 35-сотні Майдану, яку назвали Волинська Січ, тому що там було хлопців з Волині. Того дня, коли Василь загинув, він та ще четверо хлопців піднімалися з хлопцями зі щитами вгору, але вже за секунду четверо впало на землю. Серед них був і Василь.
Тепер, через два роки після Революції Гідності, його рідний брат Роман каже, що важко повірити у справедливість розслідування вбивства Василя.
Роман пригадує, що востаннє в них брала свідчення прокуратура ще минулого року:
«Минулого року ми зустрічалися з прокурором, але враховуючи, що пройшов рік і нічого такого нового не знайдено, не доказано, не доведено. Це взагалі, що мало людей заарештовано. Декілька тисяч по суті мало б бути, але хоча б притягнули до відповідальності. Але нічого взагалі. Чи вони сплять, чи що. Просто їм спеціально не дають робити. Деколи здається, що хтось спеціально гальмує це все… Я знаю одне, що Василя вже не повернеш. Але ці люди, які це скоїли, вони мають відповідати перед державою і перед Богом», — розповідає Роман.
Чоловік неприємно здивований, що в справі не опитували як слід навіть побратима Василя Сергія Мерчука, який бачив, як загинув хлопець.
«Тим більше, що є свідок. Це Сергій Мерчук. Він був присутній, коли Василя підстрелили. То нам не потрібно шукати людей, які були з ним. А в багатьох людей і немає свідків і не знають, де підстрелили і що було, як і за яких обставин. А приблизні здогадки», — говорить брат загиблого.
Майданівець Сергій Мерчук пригадує, що після розстрілів 20 лютого, лише один раз у нього брали свідчення.
«Одразу напевно, десь через місяць, мене викликали прокурори і зробили обслідування місця подій і щось там пофотографували, коли всі кулі з дерев повиймали, кому не лінь було. Двірники повикидали все сміття. Це, здається, вже квітень чи травень місяць», — уточнює хлопець.
Він каже, що в той день 20 лютого, він бачив, все, що відбувалося:
«Ніхто нікуди не викликає. Я був особисто свідком загибелі Василя Мойсея. Я бачив особисто, як стріляли люди в чорному і в жовтих пов`язках, які були від нас в тилу вкінці Жовтневого палацу метрів 50-60. Я виносив поранених хлопців, бачив місця, де вони падали. Тобто є безпосереднім свідком. Але ніхто цього не питає. Якби не знали чи що, тож є багато інтерв’ю».
Сергій каже, що більше деталей в нього питали громадські активісти, які паралельно проводили розслідування і збирали докази для Європи. За словами Сергій Мерчука, в тих, кого вже начебто судять за злочини проти майданівців, дуже непрості адвокати:
«А зараз рідні кажуть, що процес відбувається наступним чином. Їх просто мучать адвокати зі сторони обвинувачення. Питають, а чого ваш син там був, скільки йому заплатили, а чого він біг? Він міг би не бігти».
І побратим Василя Сергій, і його брат Роман кажуть, що сподіваються хіба що на Божий суд, бо у справедливий суд в Україні повірити важко.
«Вони сидять в тій клітці, і до тебе сміються. Просто сміються. Відчувають свою безнаказаність. А ви б побачили, які адвокати їх захищають? Як вони одягнені, які в них годиники? То видно, що це дорогі речі. Хто їх захищає? В нас знайшлися такі люди, які нас захищають безкоштовно. Дійсно хороші адвокати», — пригадує одне із судових засідань Роман Мойсей.
«Я познайомився з багатьма людьми після вбивства Василя, після розстрілу Небесної сотні. Багато людей таких, що те саме пережили, що я. І ці люди були інші ще до того. Але є багато людей, які мене оточують, які змінилися, які думають по-іншому. Хоча є такі люди, які ще далекі», — переконує чоловік.
21 листопада знову запланована зустріч влади з сім`ями загиблих героїв Небесної сотні. В результативність цієї зустрічі і сім`я, і друзі героя Небесної сотні мало вірять.
До слова, в кінці серпня 2015 року сім`ю Василя сколихнула жахлива новина. Могилу Василя Мойсея сплюндровано. В цій справі теж наразі відбувається суд. Однак за закритими дверима, бо мовляв, той, хто це зробив, має пcихологічні розлади, а тому вимагає закритого засідання. Про перебіг справи буде відомо згодом.
Аріна Крапка з Луцька, програма «Права людини» для «Громадського радіо»