ОБСЄ рекомендує створити моніторингову місію в окупованому Криму

Це подкаст з серії «Права людини» на Громадському радіо. Сьогодні ми записуємо розмову за мотивами звіту ОБСЄ з питань дотримання прав людини в анексованому Криму. У нашій студії заступник голови відділу з прав людини БДІПЛ ОБСЄ Омер Фішер і автор звіту, консультант з прав людини БДІПЛ ОБСЄ Брайан Гріффі.

Анастасія Багаліка: На чому базується доповідь? З ким ви спілкувались?

Омер Фішер: Ми, разом із комісією у справах національних меншин, отримали запрошення від української влади провести оцінку дотримання прав людини у Криму, і це мало дозволити нам потрапити до Криму. Ми намагалися зв’язатися із місцевою де-факто владою Криму, щоб отримати дозвіл на в’їзд. На жаль, нам не вдалося цього зробити. Тому ми збирали інформацію в інших частинах України.

Анастасія Багаліка: Чому вам не дали дозволу?

Омер Фішер: Ми не отримали відповіді від кримської влади. Ми отримали підтвердження, що відповідальна особа отримала листа із нашим зверненням, але жодної відповіді не було.

Анастасія Багаліка: Ви спілкувалися з моніторинговими організаціями і переселенцями?

Омер Фішер: Там ми спілкувалися з неурядовими організаціями і переселенцями, журналістами і правозахисниками (які в темі) у Києві, Одесі, Херсоні. Також ми були на адміністративному кордоні і спілкувалися з людьми, які його перетинали

Анастасія Багаліка: Чи існують в Криму якісь соціальні чи етнічні групи, чиї права зараз порушуються найбільше?

Омер Фішер: Ситуація з правами людини в Криму загалом негативна, але ми виокремили певні групи, що зазнають порушень найбільше після анексії. Насамперед це кримські татари, україномовні люди, або ті, кого асоціюють з Україною, ті, хто активно виступали проти анексії. А також ті, хто не бажали брати російські паспорти.

Анастасія Багаліка: В доповіді є частина про українську мову та україномовних активістів, які були змушені покинути Крим. Розкажіть про це детальніше.

Брайан Гріффі: Люди, яких залякують або переслідують за російським кримінальним законодавством, яке нині чинне в Криму, це не тільки правозахисники або політичні активісти, а навіть звичайні люди, які висловлювались проти анексії на своїх сторінках в соцмережах. Отже, кого вважати активістом? Наприклад, люди, які мирно збиралися зі своїми однодумцями, або висловлювали свої думки у приватних розмовах, теж зазнають переслідувань, їм погрожують та виганяють з Криму. Ми чули про жінку, що торгувала на базарі у Сімферополі, і висловлювалась проти анексії. Їй неодноразово погрожували і вона вирішила залишити Крим. Отже кількість таких людей важко підрахувати. Найбільш відомі активісти що виступали за територіальну цілісність України, наразі майже всі залишили Крим. Саме тому ми почали і завершили нашу роботу в Києві, хоч і побували на адміністративному кордоні і в інших місцях, бо найактивніші адвокати, правозахисники, журналісти зараз в Києві. Від них ми отримали левову частку інформації. Ті, кого ми зустрічали в Херсоні та в інших місцях, досі їздять до Криму. Скайпом ми спілкувались із тими, хто безпосередньо залишився в Криму. Їхні імена не фігурують в доповіді з огляду на їх безпеку. Це люди, які досі ведуть активну суспільну діяльність, не політично-протестну , а саме суспільну в межі їхніх груп.

Анастасія Багаліка: Скільки людей зазнають тиску з боку російської влади?

Брайан Гріффі: Всі. Є певна атмосфера страху в Криму. Коли ми хотіли краще зрозуміти ситуацію в місцях позбавлення волі (3 колонії і 1 СІЗО). Ми намагались поспілкуватись із державними адвокатами, які надають безкоштовну правову допомогу. Вони пов’язані із органами влади. Жоден з них не став говорити з нами. Більшість не відповідали на наші запити, а один відповів «Перепрошую, але я хочу жити довго і без проблем». Це показово, що навіть представники правоохоронної системи чи пов’язані з нею люди теж бояться переслідувань. Ми також дізналися про об’яви, які закликають повідомляти ФСБ про людей, які висловлюються проти анексії.    В цій атмосфері страху яка панує в Криму, нам слід було бути дуже обережними, щоб убезпечити від ризику переслідувань тих людей, з ким ми спілкувались.

Анастасія Багаліка: Скільки у вас є задокументованих історій переслідувань кримських татар та україномовних осіб та активістів?

Омер Фішер: На жаль, я не маю точних цифр з собою. Але ми маємо велику кількість свідчень переслідувань україномовних (в тому числі в освітній системі), активістів, кримських татар. Інший цікавий аспект: ми чули багато історій від різних людей та організацій, отже ми змогли чітко визначити тенденції переслідувань (від відомих активістів та звичайних людей, які перетинали адміністративний кордон).

Брайан Гріффі: Я хочу додати. Важливо зрозуміти, що мова йде не тільки про ФСБ, спецслужби. Ми задокументували методи дискримінації. Наприклад, деякі права людини доступні тільки тим, хто прийняв російське громадянство. Переслідування відбуваються на різних рівнях. Наприклад, кримінальні справи проти українців (депортації, судові процеси  в Криму або в Росії, наче російських громадян, хоча вони не приймали рос громадянства). Є також інший вид дискримінації – соціальний. На роботі, у школі, лікарнях. Для отримання медичної допомоги слід мати російське громадянство. Отже дискримінація буває громадською, кримінальною та юридичною.

Анастасія Багаліка: Я хотіла б запитати. Кримінальні процеси, що відбуваються в Криму. Їх не так багато. Чи вважає ОБСЄ ці процеси політичним переслідуванням? Чи це є реальні кримінальні злочини?

Омер Фішер: Знову ж таки, ми не мали змоги досконало це вивчити. Для повноцінної оцінки процесу  треба перебувати у залі суду весь час і спостерігати. Деякі з процесів проводились поза Кримом, що вже є проблемою. Але ми можемо стверджувати за іншими джерелами, що такі процеси (екстремізм, сепаратизм) були політично вмотивовані.

Анастасія Багаліка: Чи відреагувала російська адміністрація в Криму на вашу доповідь?

Омер Фішер: Наскільки я знаю, офіційної відповіді не було.

Брайан Гріффі: Але ми були раді, що представник рос посольства в Україні прийшов на нашу презентацію, ми також запросили омбудсмена РФ і головного комісара з прав людини на нашу щорічну конференцію, яка проходитиме у Варшаві наступного тижня. Комісія ВР України з прав людини вже підтвердила свою участь.

Анастасія Багаліка: Чи буде місія ОБСЄ намагатися потрапити до Криму, щоб все побачити на власні очі? Чи існує перспектива створення постійної місії в Криму на зразок тієї що працює на сході України?

Омер Фішер: Я хотів сказати, що східноукраїнська місія ОБСЄ є окремим утворенням від нашої місії. Вони мають інший мандат і працюють незалежно від нас. Однією з основних рекомендацій цієї доповіді є не тільки надати нам дозвіл на в’їзд до Криму, а і журналістам та неурядовим організаціям, щоб вони могли спостерігати та документувати ситуацію з правами людини після анексії. Це дуже важливо.

Брайан Гріффі: Доповідач ООН з позасудових страт та самосудів також сказав, що не зміг потрапити до Криму. Це показово, що не тільки нам (ОБСЕ, – ред.), але й експертам й підрозділам ООН, що мають постійний дозвіл на  роботу в Україні, наданим українським урядом у 2006 році. Так само, комісар ради Європи з прав людини намагався потрапити до Криму. Але, оскільки він вже доповідав про ситуацію в Криму минулої осені. Його доповідь була чітка і коротка і відверто критична. Він не зміг знову потрапити до Криму через небажання російської адміністрації чути таку критику.

Анастасія Багаліка: Чітких термінів створення постійної місії нема?

Омер Фішер: На жаль ні.