Громадське радіо
Потерпілий в цій справі не хоче називати на загал свого справжнього імені, попросив називати його Іваном. Раніше працював вчителем у школі, потім журналістом. З весни 2015 по літо 2016 року він служив у 53-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ, яка дислокується у Сєвєродонецьку Луганської області.
Але побиття сталося в 2014 році, ще до того, як Іван пішов служити в АТО. Проте розслідування цієї справи триває і досі. На сайті знайомств Іван списався із 18-річним Романом, який представився бісексуалом. Вони домовились про зустріч 6 листопада 2014 року біля харківської станції метро «Центральний ринок». Але, як з’ясувалося пізніше, Роман прийшов на зустріч не один, а з групою підтримки.
«На мене напали 8-10 молодиків в масках, — пригадує Іван. — На вигляд їм було десь 18-20 років. Спочатку вони оточили мене, потім повели у двір. Там вони почали мене бити, обливати зеленкою та знімати все на відео».
Розуміючи, що не скоїв нічого протизаконного Іван звернувся до правоохоронців. Реакція його здивувала. Поліція схопила двох нападників, але майже одразу їх відпустили, навіть не зареєструвавши у журналі відвідувачів. Іван сам звернувся до лікарні за довідкою про побої, а далі правоохоронці почали затягували розслідування.
«Минуло вже майже два роки, а мене досі ніхто не оглянув, показів моїх не записав, можливо, слідчі щось і роблять, але мене вони про це не повідомляють, — каже Іван. — Я гадаю, що це відбувається через корупцію. Підозрюю, що нападники або мають родинні стосунки зі слідством, або слідчі отримали від них хабаря».
Врешті, в квітні 2015 року, майже через півроку після нападу, чоловік отримав довідку, що його заява про скоєне кримінальне правопорушення була прийнята. «Вони півроку вирішували, відкривати кримінальне провадження за фактом нападу на мене чи ні. І відкрили його лише після того, як ми звернулися до суду, і він у грудні 2014 року зобов’язав відкрити провадження», — каже Іван. Крім того, він подавав клопотання про участь у судово-медичній експертизі. Але його так на неї і не запросили.
Керівник Чугуївської правозахисної групи, яка працює за підтримки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини, Роман Лихачов вирішив зараз допомагає Івану.
«Це був замах у стилі „Модного вироку“, банди підлітків-хуліганів, яка через сторінки у соцмережах знаходить геїв, щоб побити їх та записати знущання на телефон і викласти відео на своїй сторінці Вконтакте. — каже Роман Лихачов, — Міліція не хотіла навіть вносити цю справу до реєстру. Мені довелося змусити їх це зробити через скарги до слідчого судді».
В результаті перший допит чоловіка у якості потерпілого стався майже через рік — аж 18 серпня 2015 року. І тільки наступного дня слідчий вніс відомості про скоєння злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтями 127, 161, 182 ККУ (катування за попередньою змовою з групою осіб, порушення недоторканності приватного життя, порушення рівноправності громадян).
«Дійшло до абсурду: я не можу ознайомитися зі справою, бо слідчий бреше мені, ніби її кудись забрали, — каже адвокат. — При цьому слідчий суддя відмовляє у скарзі на слідчого під тим приводом, що нібито я не приходжу ознайомлюватися зі справою. Слідчий сказав мені приватно: „Хлопці, вам що зайнятися нема чим? Таких людей треба винищувати! Знайшли кого захищати!“ Я маю також підозру, що один із хуліганів — син якоїсь впливової особи, бо справа буквально ховається під сукно. Це гомофобія та корупція в органах державної влади».
Цілий 2015 рік адвокат Роман Лихачов писав ходатайства та скарги на бездіяльність слідчого. За словами правозахисника, слідчий спеціально затягує справу, через що втрачається доказова база. Крім того, він ігнорує вимоги потерпілого щодо участі у слідчих діях, спотворює інформацію про кількість підозрюваних осіб, яких упізнав потерпілий.
21 жовтня 2015 року Іван поскаржився на бездіяльність слідчого до Ленінського райсуду Харкова. На це слідчий заявив, що «вимоги потерпілого… про направлення його на медичне обстеження не передбачені КПК України. Більше того, події, на які посилається потерпілий, відбулися рік тому». Розглянувши ці доводи, суддя Л. Проценко постановив у задоволенні скарги потерпілого відмовити.
15 червня 2016 року адвокат Роман Лихачов поскаржився на бездіяльність слідчого до Ленінського районного суду Харкова. Суд не задовільнив цю скаргу та ухвалив закрити провадження щодо бездіяльності слідчого.
«Громадське Радіо» звернулося до Національної поліції України з офіційним запитом щодо стану із розслідуванням справи ще 15 серпня, але ніякої відповіді редакція не отримала. 29 серпня запит був надісланий повторно, від нацполіції отримано лист, що він прийнятий до розгляду.
Олег Шинкаренко, «Громадське Радіо», Київ
Публікація створена за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля