Наприкінці вересня цього року пані Марія разом з сином четвертокласником прийшла в книгарню «Абетка», щоб придбати підручники. Оскільки подолати 6 високих сходинок без пандуса на інвалідному візочку просто неможливо, жінка послала сина в магазин, аби той викликав продавця. Однак впродовж наступних двох годин жінці довелося пережити приниження, а дитина так і не отримала підручників.
«Ми прийшли і я кажу сину: «Скажи тьоті, щоб вийшла, я їй скажу і вона тобі підбере». А він пішов і сказав. Але вона сказала, що не має час до якоїсь там тьоті виходити. Там були і вчителі, звичайно. Дитина зніяковіла (дитині 9 років), і люди були… Та й малий вийшов, а я кажу: «Нічого. Може, багато людей. Зараз ми почекаємо, люди розійдуться, та й вийде. І ми буквально півгодини, та й людей нема, ніхто не виходить звідти… Їх там дві були. Потім йшла жінка. Я їй кажу: «Скажіть їм, будь ласка, бо, може забули. То нехай вийде. Продавці їй так само відповіли. Ми почекали і я кажу: «Сину, то пішли в іншу «Абетку». Я би пішла. Но дитина, звичайно, з 8 годин до 2 у школі була, змучена, ми годину вже чекали. Звичайно, ноги боліли. Не захотів йти далі. І я кажу: «Давай, трохи ще почекаємо». А потім кажу: «Давай, напишу тобі на листочок, які підручники. Тьотя тобі вибере, а потім скаже, яку суму і принесеш, я тобі дам — заплатиш». Малий пішов, пробув півгодини із тов записков, що я написала. Його не обслужили», — розповіла Марія Цуркан.
Після інциденту більше місяця Марія Цуркан намагалася з’ясувати, хто є власником у магазині «Абетка» по вулиці Грушевського в Ужгороді. На вимогу надати книгу скарг і пропозицій відповідали відмовою. Виявилося, що її у магазині нема. Прізвище підприємця теж не називали. Людмила Іванова Марія Цуркан продавець, яка в день інциденту працювала, стверджує, що у магазині було багато відвідувачів, і про те, що жінка, яка просила вийти, була з інвалідністю, навіть не підозрювала:
«Хлопчик приходив, каже: «Мама з коляскою стоїть, вийдіть до неї». А я кажу: «Хлопчик, я не вийду до мами з коляскою, бо у мене народ. І не брошу я касу. А людей було дуже багато. Ну, і все. Я далі тут працюю. А хтось із людей каже, що там жінка з коляскою». У мене ще в голові отаке: «Ну, дайот! З коляскою стоїть… Хай бросить на дитину коляску і сама зайде. Ну, в мене таке… Я ж не бачу, що там жінка робить, і яка там жінка».
У свою чергу, Марія Цуркан заявляє про порушення її прав, а також прав сина. Тому вимагає, аби працівники і власниця магазину понесли відповідальність. Каже: переконана, що виграє справу в суді, якщо звернеться. Але поки не збирається. Говорить пані Марія:
«Заціплені інтереси не лише мої, а й інтереси моєї дитини. Звичайно, як психічно їй було таке відношення до матері, да? По-друге, що її там ігнорували, і ми там дві години просиділи. Як мати я захищаю права і свої, і дитини. По-третє, це обіда привселюдна, тому що там люди, і вона так зневажливо поставилася… Якщо чесно сказати, то за це можна і статтю получити. Якщо би я хотіла подати, то я би могла сміло подати на них у суд. І я би цю справу виграла».
В результаті Марія Цуркан написала заяву в управління у справах захисту прав споживачів. Звідти заяву направили у Фонд соціального захисту інвалідів. Директор фонду Андрій Воробець каже, що справу не залишать без уваги:
«Правову оцінку дадуть компетентні органи, я так гадаю. Але, на наш погляд, це є проявом дискримінації осіб з обмеженими фізичними можливостями. Тим більше, що всі ці моменти чітко описані в 161 статті кримінального кодексу України, і гадаємо що, як мінімум, це повинно бути посадові особи цього магазину притягнуті до відповідальності».
Крім цього, фахівці Фонду соціального захисту інвалідів готують звернення в органи місцевого самоврядування з питання облаштування пандуса у даному магазині.
Скільки ж в Ужгороді соціальних об’єктів і скільки з них облаштовані пандусами, ні в міській раді, ні в архітектурі відповісти не змогли. Головний архітектор міста Михайло Івегеш прокоментував телефоном, що на етапі створення проектної документації до будь-якої будівлі ставиться вимога облаштувати пандус. «Забудовник повинен дотримуватися цих приписів, які, до речі, передбачені законом. Але в комісію, яка приймає будівлю в експлуатацію, фахівці-архітектори не входять. Тому ми можемо впливати лише тоді, коли є певна скарга на відсутність пандусу чи його невідповідність нормам», — сказав Михайло Івегеш.
Начальниця відділу звернень громадян Ужгородської міської ради Тетяна Махобей, у свою чергу, повідомила, що таких звернень насправді не так багато, але назвати конкретну кількість не змогла.
Ольга Павлова з Ужгорода, програма «Права людини» для «Громадського радіо»