Громадське радіо
Навчання проходять у ромському поселенні, що розташоване неподалік київського житлового масиву Березняки.
Волонтерка громадської організації «Молодь за мир» Діана просить дітей повторювати за нею, адже українську мову вони розуміють погано.
А мама трьох дітей Анна Густавівна – перекладає їм на угорську.
Анна матір-одиначка. Для її дітей цілком вистачає того, що платить держава, розповідає жінка. Змолоду Анна працювала на радіозаводі у Кривому Розі, але потім вийшла заміж і переїхала до Берегово у ромський табір. Її діти – одні із небагатьох ромів, які відвідують школу. Проте школа – угорська, розповідає Анна Густавівна.
«Есть такие дети, что «прикалываються» с них. Но я всегда пойду и объясню учительнице и родителям, чтоб такого больше не было. И они говорят: «Такую мать как вы, еще не видели». Другие родители пускают детей, чтоб их избивали. Но я нет.
Хочу, чтоб дети нормальными выросли. Чтоб так знали, как и я, в школу чтоб ходили, чтоб вели себя нормально, чтоб меня не обзывали».
До Києва жінка приїхала на підзаробіток. Одні роми збирають та здають металобрухт. Інші, як Анна, збирають та просять різний крам, щоб потім продати його на Закарпатті.
«Ходим вещи набираєм. Дети там пойдут попросят. Это же не стыдно. А воровать – это грех». Зараз у цьому поселенні з десяток ромських сімей. Проте, ще місяць тому тут було понад 150 людей. Із ромськими дітьми займаються волонтери громадської організації «Молодь за мир». Так через ігри, лекції та звичайне спілкування соціалізують та освічують. Адже більшість із ромів не вміють читати та писати, – розповідає волонтерка Діана Буцко.
«Лише один наш приклад може бути тим пунктом, який показує, що життя може бути іншим. Що вони можуть обрати своє життя і вони можуть його змінювати. Що їхнє життя – це не обов’язково бідна хатинка з однією кімнатою, де сплять десять людей. І ми постійно їм говоримо, що головний шлях до оцих змін, це, перш за все, освіта».
Із ромськими дітьми волонтери працюють два роки. У холодний період – об’єднують українських та ромських дітей, та проводять для них так звану «Школу миру» у приміщенні. Там зазвичай говорять про толерантність, граються та дивляться мультики. Влітку – волонтери приходять до ромів у їхні стихійні поселення, – каже волонтерка Діана Буцко.
«Нам вдалося вмовити багато сімей, особливо тих, де є маленькі діти – не їздити сюди. Не жити тут на смітнику, не бідувати, а залишатися вдома. І одна з наших родин посадила цього року город, де вирощує різні рослини. Вони купили корову, коня, свиней, розвели господарство. І це насправді їм дуже допомагає». Окрім того, волонтерка розповідає, що зараз двоє дітей почали навчатись за програмою «освіта для ромських дітей», де вивчають українську мову та математику із приватним учителем. На цю справу волонтери збирають гроші через соцмережі.
Матеріал створено за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля
Наталка Роп, «Громадське Радіо», Київ