Громадське радіо
Правозахисники презентували проект «Полонені правосуддя», який спрямований на зміну українського законодавства для перегляду справ несправедливо обвинувачених нашими судами людей.
«Ці рішення постановлені внаслідок несправедливого суду. Саме тому ми називаємо цих людей полоненими правосуддя, бо авторитетних органів, що суд був несправедливий і ми не маємо наслідків цих висновків. Ще на початку цього року там було п’ять осіб, зараз лишилося три. Через певні успішні юридичні дії Олександр Яременко та Олександр Моцний отримали скасування своїх вироків. Ми не бачимо перспектив для перегляду рішень щодо Бутовенка і Щітки, бо вони були прийняті не Європейським судом, а Комітетом ООН з прав людини. Українські суди не вважають виконання цих рішень обов’язковим для себе. Якщо наші суди не визнають цього, то я думаю — слово за законодавцями», — заявив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко.
Один з довічно ув’язнених Віктор Щітка боровся за свої права чотирнадцять років, але так і помер у тюрмі, не дочекався справедливості, розповідає мати Віктора Наталя Литвин.
«Мой сын Щетка Виктор Валерьевич был осужден за преступления, которых он не совершал. В квартире родителей жены, где он в то время проживал, было совершено убийство. Убита была родная сестре его жены Алина Лой. В этот же день по приходу моего сына домой его пригласили в районное отделение милиции для дачи показаний, откуда он не вернулся. Под пытками и под угрозами мой сын написал повинное заявление прокурору района Бородию, где указывает, что он изнасиловал, задушил, разбросал вещи, имитировав ограбление. Адвокат простоял в райотделе целый день, но следователь Криворучко его всяческими путями не допустил (к обвиняемому — О.Ш.) Когда он (адвокат) попадает к сыну, он видит на его теле следы насилия и просит прокурора провести медицинское обследование. В прокуратуре секретарь отказывается регистрировать это заявление», — розповіла Наталя Литвин.
Віктор Щітка отримав позитивне рішення Комітету ООН з прав людини, яке зобов’язувало український суд переглянути його справу, але цього так і не сталося.
«Проблема в тому, що висновки Комітету ООН з прав людини не підходять під визначення „рішення міжнародної судової інстанції“. Тому що Комітет ООН з прав людини — це не судова інстанція, це — група експертів, які делеговані державою, але вони мають статус саме експертів, а не суддів. Деякі держави вважають ці висновки обов’язковими, деякі — що вони є рекомендаціями і, відповідно, не зважають на них, як на обов’язкові до виконання. Україні бажано визнати ще один міжнародний інструмент і зробити висновки Комітету ООН з прав людини такими, що є обов’язковими», — запевнила омбудсмен Валерія Лутковська.
Як відомо, зобов’язати українських суддів виконувати рішення міжнародних організацій може тільки закон. Народний депутат Георгій Логвінський вже знає, як він має виглядати.
«Якщо якийсь суд скасовує попереднє рішення, або визнає факт тортур, то треба притягувати до відповідальності прокурорів, які приймали рішення по цій справі, суддів, які затвердили вирок. Встановлювати працівників правоохоронних органів, які допустили ці порушення. Невже ми маємо таку судову систему, яка не повинна приймати висновки Комітетів ООН? Найближчим часом ми подаємо окремий законопроект, який змінить цю статтю Кримінального Процесуального кодекса, і зробить обов’язковим для судді перегляд зазначенного вироку, якщо в його рішеннях знайдено порушення», — додав Георгій Логвінський.