Громадське радіо
Зустріч сестер у залі судових засідань почалася діалогом про сукню. Надія запевняла, що тепер з її вагою вона точно «влізе» в це платтячко, в якому приїхала Віра. І хоч молодша сестра лаяла старшу за паління 12-ти смолових «Прилук», було помітно, що вони скучили одна за одною.
«Я уже не покладаю ніякої надії на ці суди в Росії, але це важливо для архіву, якщо далі ця справа буде розглядатися в інших судах і взагалі для загального розуміння всіх небайдужих, то це важливо дуже.
Як Надія себе почуває, все-таки 32-ий день голодування?
Їй дуже зле в середині, якась температура в середині. Її рвало три дні поспіль, це інтоксикація величезна організму, це неправильний вхід в голодування — це все тюрма. Тут дуже мілкі аналізи, я буду про це наголошувати усім омбудсменам, з якими у мене тільки є контакти. Тут аналізи не беруть. Це тюрма в глуші. В Москві було більш цивілізованіше.
Наскільки я розумію, вона п’є тільки воду?
Воду і чай з цукром, але цукор не тримається і рівень його в організмі дуже низький. У неї був ацетон підвищений. Це людина сама розуміє, тому що в неї запах ацетону з рота відчувається. Зараз важливо, щоб нирки і печінка не відмовили.
А як щодо засідання в Парламентській асамблеї Ради Європи? Надія мала бути там присутня, що тепер?
25 січня буде засідання ПАРЄ, і я дуже сподіваюсь туди потрапити. Говорити про Україну там не будуть і можливість говорити у мене буде тільки приватно у кабінетах з політиками, але це теж важливо. Слід наголосити, щоб ПАРЄ опікувалось своїми членами і не залишало цю справу просто так, без уваги. Надя має високий дипломатичний статус.
Розкажіть про акцію підтримки Надії, яка відбудеться 29 січня під Адміністрацією Президента?
У громадського суспільства, яке вболіває за Надію, є великий запит підтримати її. Це такий заклик об’єднання зусиль не тільки з народом, а й з владою. Ми не виходимо протестувати прости влади чи судити її, а щоб вони прозвітували. Я неодноразово після прес-конференції Путіна закликала Петра Олексійовича зробити прес-конференцію. Я радію, що він її провів, звичайно, дуже коротко, він більше говорив, ніж відповідав на запитання. Але лишилось одне не задане питання — моє. Тому я людина не горда, я прийду до Адміністрації, і спробуємо поспілкуватися.
Ви говорили, що Президент уже намагався з Вами зв’язатися?
Я просила зустрічі з Президентом для себе і мами, мені сказали, що передзвонять. І вже ця акція була запущена, зі мною зв’язалися, але я вже поїхала в Росію.
Як Ви вважаєте, які дії влади чи Президента особисто були б ефективними у цій справі? Що вони мають зробити, щоб щось подіяло?
Якісь принципові кроки, які показують, як Гарант вболіває за українців, а не за гроші. Відмова від якогось бізнесу, якісь символічні та принципові кроки.
Що треба робити після вироку, щоб Надію не забули?
Я розумію населення також. Світові громади завжди активні. Потрібно тиснути на питання обміну. У Наді не так багато часу, вона знову влаштувала цей голодний страйк і вона не збирається від нього відмовлятися. І якщо Росія міняє тільки тих людей, яким винесли вирок, то будь ласка, можете виносити вироки, але робити обміни. Путін сказав на прес-конференції, що він за «всіх на всіх», вони з Петром Олексійовичем в цьому єдині. Треба тепер сісти за стіл переговорів.
Я бачу на руках Наді всілякі «фенічки», плетені браслети. Хто їй це надсилає? І що ще зазвичай приходить?
Саме зараз у вільний час вона розкриває конверти. Їй надійшло понад тисячі листів. А тут немає такої цензури, яка була у Москві. Там, не дай боже, буде жовто-синій колір, це не пропустять. Якщо навіть буде дитячий малюнок і в ньому жовто-сині квіти, то не пропускали. То тут проходять і жовто-сині стрічечки, і червоно-чорна фенічки».
Ірина Сампан з м. Донецька Ростовської області для «Громадського радіо».