Комунікація, або як Кучма поради судам давав

Ірина Смірнова народилася 76 років тому і мешкала у Донецьку. Наприкінці листопада 2001 року до неї прийшли двоє незнайомих чоловіків та запропонували продати половину її квартири за 700 доларів. Квартира була двокімнатна, пані Ірина прожила там зі своїм сином вже багато років, і ціна була сміхотворно низька, тому від пропозиції незнайомців вона відмовилась. Тоді один із чоловіків сказав їй, що її син (який на той час вже мешкав окремо) подарував половину квартири йому, а отже, якщо Ірина відмовиться продати другу половину, або ж переїхати у хатинку на окраїні міста, то вона про це пошкодує. 18 грудня Ірина дізналася, що її син дійсно підписав нотаріально завірену дарчу на половину квартири.

8 грудня 2004 року Ірина Смірнова звернулася до Європейського суду з прав людини. На етапі комунікації Європейського суду з українським урядом її інтереси захищав адвокат Центру стратегічних справ Української гельсінської спілки Михайло Тарахкало. Як зазначено у документах, український уряд представляв юрист, який зараз є урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ Іван Ліщина. У своїх запереченнях на скаргу Ірина Смірнової, уряд сказав, що поведінка поліції та суду була цілком зрозуміла та виправдана, адже розібратися у цій ситуації спочатку було дуже складно. Але, на думку уряду, Ірина могла би оскаржити дії поліції в українському суді.
Навіщо ЄСПЛ спілкується з урядом країни, звідки прийшла скарга? Яка була перша комунікація ЄСПЛ з українським урядом. Чим закінчилася ця справа? Про це та інше слухайте у свіжому подкасті Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка». Цього разу гостем студії був досвідчений юрист, адвокат у справах Європейського суду виконавчий директор Української гельсінської спілки Аркадій Бущенко.
Подкаст створено за підтримки Центру Стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини.