Правова абетка: «контрактники-заручники» – хто це?

77 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Наш сьогоднішній випуск із військовим юристом Олександром Франчуком присвячений проблемам із контрактною службою в українській армії.

Олег Шинкаренко: Військовослужбовець обмінює тимчасове обмеження своїх прав, терміном на 25 років на пенсію у 45 років плюс певний соціальний пакет. У Facebook є група «Контрактники ЗСУ НГУ ДПСУ ДССТ заручники!». Олександре, а чому ця група має таку дивну назву? Чого вимагають її учасники?

Олександр Франчук: От ви сказали, так, перші фрази, що обмінює на 25 років служби повний соціальний пакет, так це було при тій армії, в якій колись я служив, зараз такого вже немає. Зараз контрактник приходить і укладає контракт на 3,5 роки, і він не на 25 років віддає себе, скажімо так, збройним силам, він на 3. І от що у нас зараз сталося? У нас в зв’язку з законодавчим цікавим таким невизначеним, фактично, положенням була закладена в законі бомба. Дозволили контрактникам звільнятися із збройних сил в зв’язку із закінченням контракту, але в кінці ніхто не примітив приміточку, що всі вони повинні були бути звільнені до 6 січня 2018 року. Тобто хто встиг, той звільнився, а хто не встиг… і зараз така дуже, ви знаєте, загрозлива ситуація складається, дуже багато людей, які переслужили по 3, по 4, по 5 років. Тому що були ж люди, які відслужили контракт, але в односторонньому порядку 2015 року їх змусили відслужити ще 24 місяці чи 18 різним категоріям. І ті, що ще переслужили, вони на сьогоднішній день не можуть нормально звільнитися, і це законодавець винен.

Олена Сапожнікова: Ви маєте на увазі цей законопроект, який набув чинності 7 січня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку проходження військової служби»? І там, якщо ви говорите про цей закон, який вже чинний на сьогодні, одним із пунктів вимог є не лише виплата до 1 січня 2018 року, що уже все – от цей закон, який вступив в силу, там зазначається, думаю що це якраз з вираховуванням тої ситуації складної, яка сталася що «потрібно скасувати контракти до закінчення особистого періоду», де зазначено таку фразу або «до оголошення рішення про демобілізацію». Тобто цей момент уже вирішений на сьогодні таким чином, тепер потрібно його тільки в практику вводити. Тому що те, що ви сказали, так, воно зависло в повітрі. Як ви думаєте, чи вирішить це нашу складну ситуацію?

Олександр Франчук: На сьогоднішній день я бачу, що воно не вирішується.

Олена Сапожнікова: Може, воно ще не встигло із 7 січня?

Олександр Франчук: Може, не встигло, так, може не встигло, але директиви генерального штабу немає, всі користуються директивами, які надаються на підставі закону. На сьогоднішній день солдати і офіцери до мене телефонують і розповідають. От наприклад, в зв’язку з незнанням всіх правових норм навіть доволі таки трагічні бувають обставини. Наприклад, я зараз розкажу про одну бригаду Національної гвардії, бригада швидкого реагування. От буквально за цей місяць у них сталося: перше, є такий солдат Павло Моліт, він добровільно пішов на фронт, ще було 19 років хлопцю, він служив в цьому добровольчому батальйоні, який підпорядковувався Міністерству внутрішніх справ, тобто числився міліціонером, він воював три місяці. Потім, коли стали бригаду швидкого реагування комплектувати саме з таких бійців, яких в цю бригаду агітували тим, що вони будуть працювати за стандартами НАТО, будуть забезпечуватися озброєнням, технікою так, як це в НАТО забезпечено, і що вони будуть  задіяні, небезпечних операціях по боротьбі з диверсійними групами. І дуже багато добровольців, які вже воювали, я просто сам бачив на моїх очах це було, в ту бригаду йшли з такими «палаючими очима».

Олег Шинкаренко: А насправді що виявилося?

Олександр Франчук: Очі горіли буквально там 2016 рік, в 2017 вже не горіли, а зараз, ну от, наприклад, мені буквально там тиждень тому написали: «Доброго дня, переглянув відео по НГУ по частині 30.18 від травня 2016 року, і ось дивлюся: офіцери Тартаковський, Голумбівський, Вакулко – це відомі прізвища, які себе дуже добре проявили в боях за Маріуполь, бачу Турчинова, Авакова, їхні меседжі про набір, матеріальне забезпечення, зарплату, озброєння і так далі. І всіх цих офіцерів в бригаді вже немає, немає офіцера Тартаковського, який був єдиний, хто знав ці стандарти НАТО, тому що він десь отримав відповідну підготовку…»

Олег Шинкаренко: Скажіть, Олександре, а на що це впливає? От нема цих офіцерів, то що тоді – не впроваджуються стандарти НАТО? Нема зброї? Погані якісь соціальні, побутові умови?

Олександр Франчук: Значить, на сьогоднішній день дуже багато людей мотивованих хотять з цієї бригади піти або до ЗСУ піти.

Олег Шинкаренко: Через що?

В них немає стандартів НАТО, навпаки їм кажуть: «Які стандарти НАТО? Будемо працювати, як треба».

Олександр Франчук: Через то, що їх обманули фактично. В них немає стандартів НАТО, навпаки їм кажуть: «Які стандарти НАТО? Будемо працювати як треба». Ось слова сержанта, він каже – «Я снайпер, я спеціаліст, я воював, я хочу воювати».

Олег Шинкаренко: Скажіть, будь ласка, а чого конкретно їм не вистачає?

Олександр Франчук: Їм не вистачає нормального бойового навчання, нормальної участі в тих операціях, які їм пропонувалися, куди вони йшли, їм не вистачає того житлового забезпечення, плюс їм не вистачає фактично дотримання їхніх прав.

Олег Шинкаренко: Що ви маєте на увазі?

Олександр Франчук: Що я маю на увазі? Наприклад, на сьогоднішній день бійці звільняються за умовами невиконання контракту, а вони мені кажуть – «А, щодо нас теж не виконуються умови цього контракту. Так, контракт у нас на папері написаний, там взагалі він такий, загального плану, там нічого не розписано, але дивіться, ось ми живемо, зняли кімнатку 9 м2 на двох солдат. От нам по 4.5 м2 і за це ми повинні тут прописатися, бо тоді ми втрачаємо пільгу по оплаті комунальних послуг вдома для батьків, і ми живемо в умовах, де немає можливості, наприклад, собі приготувати їжу».

Олена Сапожнікова: І це все в контракті перебачено? Чи вони йдуть в сліпу, вони не знають що їх чекає?

Олександр Франчук: Фактично, коли їх агітували, то це все було на словах, розповідалося.

Олена Сапожнікова: А записано в контракті це?

Олександр Франчук: Ні, там контракт дуже такий типовий, і він у всіх однаковий, що в збройних силах, що в національній гвардії. Там написано, що він буде забезпечуватися відповідно нормам законодавства, а від нього вимагається неухильне дотримання.

Олег Шинкаренко: Скажіть, ви щойно сказали «знімають цю кімнатку», тобто вони її орендують за гроші чи їм її надали?

Олександр Франчук: Значить, мені так розказали, що частину грошей оплачує частина військова, а якусь частину вони.

Олег Шинкаренко: Тобто вони ще орендують житло за свої кошти, виходить так?

Олександр Франчук: Ну, так мені сказав сержант. От, я почав розповідати про Павла Моліта, він розчарувався в цій службі. Потім у них в бригаді змінився третій командир за цих два роки, і ось прийшов останній командир, і він якогось такого брутального складу чоловік, який ображає, а добровольців, вони не ті люди, які що будуть мовчати, будуть покірно слухати ці всі образи. Тому що навіть такий майор відомий всім, розробник артилерійських програм «Укроп» той потерпав від цього командира бригади.

Олена Сапожнікова: Скажіть, будь-ласка, чи ви зустрічалися з такими історіями, коли військовослужбовець за бажанням міг розірвати цей контракт через те, що систематично не виконують умови контракту саме командування щодо них? Чи були такі от історії?

Командири фактично пропонують: «Давайте, не виконуйте умови контракту, і ми вас звільнимо».

Олександр Франчук: В тому то і справа, що ми спілкувалися з солдатами і з офіцерами, і я говорю: «Дивіться, командири фактично пропонують: «Давайте, не виконуйте умови контракту, і ми вас звільнимо». Я знаю, наприклад, капітан Алексеєнко так звільнився, домовились просто, що я не виконую, не виходжу на службу, але..

Олена Сапожнікова: Дивіться, я за інше казала, Олександре, коли командування не виконує своїх зобов’язань.

Олександр Франчук: Тобто командування спонукає їх не виконувати, сказати що це легше і швидше. А от щоб довести, що командування не виконує, ось тут звичайно є проблема, і цю проблему треба звичайно вирішувати. І я їм сказав так: «Почекайте, люди добрі, якщо у вас є всі ці негаразди, невиконання, то давайте їх будемо документувати». І от у мене вже з’явилося два таких, скажімо, підопічних, з якими ми домовилися, що ми спробуємо розірвати контракт саме з цієї причини.

Олена Сапожнікова: Ні, я хотіла ще зауважити бо це важливо знати тим, хто нас слухає: невиконання командуванням умов контракту може слугувати причиною до розірвання, припинення контракту, що військовослужбовець за власним бажанням може сказати: «Все, я хочу ініціювати припинення, розірвання контракту, оскільки ви, як командування, не виконуєте умов договору». Це буде на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Олег Шинкаренко: Головне, як це довести? Що можна показати?

Олександр Франчук: Так от, справа в тому, що це все дуже важко довести. У всіх судових справах саме головніше питання: на сторону покладається довести ті вимоги, які вона ставить перед судом.

Олена Сапожнікова: Це якщо відмовить командування розривати договір, і справа піде до суду, так, ви маєте на увазі?

Олександр Франчук: Якщо контрактник задумає подати…

Олена Сапожнікова: А може командування скаже: «Так, ми не виконуємо, розриваємо зараз».

Олександр Франчук: Такого не буде, тому що розумієте, коли вони розривають контракт за невиконання умов солдатом, то з нього стягують за те, шо він майно отримав. От він мені пише, що 10 тисяч гривень, от цей солдат Павло Моліт, його взагалі так обманули, це не можна так із такими молодими людьми чинити. Йому не роз’яснили, що якщо він по цьому пункту звільниться, то йому доведеться ще йти, вони його переведуть на строкову службу дослужувати. Тобто людина чотири роки була в строю, і йому говорять: «Давай, порушуй, от ми тобі зараз одне порушення запишемо, друге, третє, дисциплінарне стягнення…»

Олена Сапожнікова: Командири йому так кажуть?

Олександр Франчук: Так, він мені і каже, що йому командир так запропонував і він погодився, і вони по згоді сфальсифікували це порушення, а потім була комісія. І він мені сказав так: «Якби я в цей час в Facebook не написав про те, що коїться в нашій бригаді, то може б я і звільнився, а так мені сказали: «Ага, ти написав, значить ми тебе …». Але, справа в тому, що на цій підставі дійсно є наказ командувача, що, хто не служив строкову службу, то вони повинні її відслужити, те що не дослужено. І от його зараз перевели на цю строкову службу…

Олег Шинкаренко: Тобто виходить так, що ти, якщо навіть на контракті хоч 10 років відслужив, ти маєш ще півтора роки відслужити на строковій.

Олександр Франчук: Так, виходить, так. Якщо чесно я й сам цього не знав.

Олена Сапожнікова: Це було так раніше. Раніше, до того як набрав чинності закон від 7 січня 2018 року, контракти, які укладалися, вони укладалися не на певний строк, не на певний термін, а там були такі формулювання, які вже називали – «До закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію». І от цей закон із 7 січня цього року зазначає, що ті всі договори потрібно розірвати де таке є формулювання. Більше того, потрібно переукласти нові, де буде зазначено чіткий термін, якщо це було зроблено до того періоду. Всі договори з 7 січня мають укладатися тільки на певний встановлений строк.

Олександр Франчук: Так, це ті, що були невизначені, а ті що були визначені на 3, на 5 – вже їх не стосується, розумієте, тому що не всі укладалися, то такі договори були. У нас купа різних договорів була, розумієте.

Олег Шинкаренко: Я не зовсім зрозумів цю деталь в законі. Ви сказали, що до 6 січня можна розірвати договір. Тобто як, а чим викликана саме ця дата?

Олександр Франчук: В законі було написано, що різні категорії ось цих контрактів були. Особи, які уклали контракт до кінця особового періоду, але вислужили 24 місяці, мали право на звільнення, якщо вони бажають цього. Але все зраділи, що якщо я в 2016 році уклав контракт, то через 24 місяці я можу звільнитися. Однак, якщо в нього ці 24 місяці виходили 8 січня, а до 7 січня повинні були бути всі звільнені за цими контрактами, то прийшла директива генштаба кругом по всім військовим частинам, і всім їм не визначено заблокували звільнення, і нікого не звільняють. Ну, ні в одній частині нікого не звільняють.

Олег Шинкаренко: А чим викликана ось ця дата?

Олександр Франчук: Тим, що в законі написано, що всіх звільнити до 6 січня 2018 року. Тобто якась така конструкція не зрозуміла була.

Олена Сапожнікова: Можливо вирішить ось цей закон, який вступив в дію 7 січня, цю ситуацію. Я вже називала її і хочу сказати, що це було ще спричинено тим, що така була статистика в 2016 році: 69 тисяч військовослужбовців підписали контракт із Збройними Силами України, із них 7.5 тисяч – це офіцери. Звільнення таких військовослужбовців зі служби тепер здійснюється у строки та обсяг, визначений центральним органом виконавчої влади, який здійснює керівництво військовим формуванням не пізніше 7 січня 2018 року. Тобто от ця дата, воно все крутиться 6, 7 січня, вони поруч, і тепер цікаво, як це буде все на практиці ще діяти. Ще хотіла б зазначити, що в цьому новому законі передбачено те, що зберігається місце роботи за військовослужбовцем і оплати праці уже тепер із означення конкретного дня фактичного звільнення або строку до дати закінчення цього контракту, а не до фактичної мобілізації, як було раніше зазначено в Кодексі законів про працю. Скажіть, будь-ласка, чи це запрацює, і що це дасть? Чи зверталися з таким питанням? От пішов він за контрактом воювати і потім приходить, а місце роботи втрачено і відповідно йому нема за що жити, чи все ж таки от ця новела потрібна чи ні?

Олександр Франчук: Я вам скажу так, що ті люди, які працювали, наприклад, в державній службі, так, за ними все зберігається. Тобто я не чув такого, щоб не зберігалося.

Олена Сапожнікова: Але там було формулювання інше, до фактичної мобілізації було раніше, а тепер вже певний строк. І це ще раз показує, що от ці тепер договори, які будуть на певний строк укладені, все-таки будуть давати більше гарантій людині. Наприклад, до 1 березня договір, до 1 квітня договір, все – строк договору закінчується, особа не хоче далі уже там перебувати, і вона повертається на місце своєї роботи.

Олександр Франчук: Звичайно, ці всі невизначення строкові, ми бачимо, що дуже багато спекуляцій різного плану сталося вже, вони є. Тому звичайно що, ну, там був законопроект, він був поданий ще Тетяною Чорновіл, ще восени.

Олена Сапожнікова: Так це про нього і йдеться, про цей от закон, він вже 7 січня набрав чинності.

Олександр Франчук: Так це він? Тепер я зрозумів.

Олег Шинкаренко: Скажіть Олександре, а що ж все-таки робити? Який тут вихід? Як людям звільнитися з армії, які не хочуть більше служити, які уже відбули свій контрактний строк?

Олександр Франчук: Якщо вже вступило, просто я не знав, якщо вже вступив в силу такий, я подивлюся дійсно, то відповідно закону.

Олена Сапожнікова: Дивіться, тепер потрібно військовослужбовцям вимагати його виконання. Будь-ласка, перегляньте всі свої договори, подивіться, будь-ласка, якщо там не зазначено, що він укладений на певний строк, вимагайте його переукладення. А ті, хто будуть укладати нові договори, будь-ласка, дивіться, щоб там був зазначений конкретний строк, на який він укладається.

Олександр Франчук: Всім хто до мене звертався, так, ми ще обговорювали, що ж нам робити, і я їм казав, про всяк випадок: ви все одно пишіть рапорти: «Прошу мене звільнити, я не маю намірів продовжувати далі службу». Щоб це було зафіксовано, і як тільки зміниться законодавство, щоб цей документ, звернення уже у нього було, щоб не сказали: «А він не подавав».

Олена Сапожнікова: І ще я передивилася Інтернет, мене лякають консультації юридичні на запитання військовослужбовців: «Чи можу я вчинити якесь правопорушення, і зі мною таким чином швидше розірвуть контракт, все – і попрощаємося?». І мене просто вразили відповіді юристів: «Так, звичайно, але так обережно порушуйте, щоб не дотягнути до кримінальної відповідальності, а так невеличке порушення, щоб адміністративне було стягнення або дисциплінарне». Це жах – поради які.

Олександр Франчук: Розумієте, це дійсно жах, тому що до мене буквально тиждень тому телефонує військовослужбовець і каже: «Ви знаєте, якби мені роз’яснили правильно, а так як мені роз’яснили не так, ви знаєте через пару днів у мене суд, так. Я отримаю умовний строк. Тобто йому сказали, що ти умовно отримаєш і я кажу: «Як ти погодився?», а він: «Ну, так, мені роз’яснили, сказали, що от я піду, більше 10 діб мене не буде на службі, значить, проти мене порушать кримінальну справу, і буде суд, і в принципі без проблем мене звільнять». І я просто жахнувся, що такі випадки дійсно є.

Олена Сапожнікова: Що поради хтось такі дає?

Олександр Франчук: Що поради хтось такі дає, але я більше ще жахнувся з другого. Є офіцери, які там не бажають теж з якихось причин служити, і вони заявляють: «Я не бажаю служити, мій контракт закінчується чи не закінчується». І от цей останній місяць, я вже знаю два випадки, коли за допомогою прокуратури щодо цих офіцерів починають беззаконня творити. От сьогодні я до вас йшов на передачу і телефонує офіцер, якого я знаю, якого я готував, який воював, і я по телефону поради навіть давав, дуже добросовісна людина.

Олег Шинкаренко: Яка його проблема?

Олександр Франчук: Проблема? Йому відбили охоту служити в НГУ.

Олег Шинкаренко: Ні, яка саме проблема?

Олександр Франчук: Яка саме проблема? Я спитав, що сталося. Він каже: «Приїхали, визвали командири прокуратуру. Приїхали працівники прокуратури, кажуть, що зараз будуть складати на мене адміністративний протокол, я говорю: «А що ти зробив?», «Я був, приїхала комісія, перевіряла там якісь мої документи, документацію, виявили недоліки, і командир сказав скласти на мене протокол». Тобто правопорушення як такого, наскільки я розумію немає, не вчинено. Це стало інструментом якогось такого покарання, щоб показати всім іншим щось.

Олег Шинкаренко: Служба в українській армії має бути бажаною та престижною як, наприклад, в армії Сполучених Штатів Америки. Тільки так можна збудувати дійсно потужні збройні сили, але як цього досягти, не маючи бюджетів як у Вашингтоні? Адже бюджет Збройних сил Сполучених Штатів у 2015 році склав 585 мільярдів доларів, а цьогорічний бюджет Міноборони України – 83,3 мільярди гривень. Це майже у 190 разів менше. Якщо ми не можемо фінансово забезпечити наших військових, то, принаймні, ми маємо мотивувати їх іншими засобами. Можна почати з чіткого дотримання їхніх прав та логічних законів, які би не порушували ці права.