Таємниця слідства: що від нас приховують?

У Національній поліції не хочуть говорити, чи надав суд доступ правоохоронцям до телефонних розмов одного з керівників «Української правди» Павла Шеремета, вбитого в Києві, посилаючись на таємницю слідства. Про це на брифінгу в Києві у вівторок 13 вересня заявив заступник голови Нацполіції Костянтин Бушуєв. «Таке кримінальне провадження складне і передбачає таємницю слідства», – заявив він.

А що ж таке таємниця слідства? Хіба можна взагалі казати про неї у цьому випадку? Адже журналісти не просили оприлюднити телефонні розмови, а всього лишень сказати, чи можуть їх прослухати правоохоронці. Чи не було тут спроби приховати інформацію?

У своєму блозі на “Українській Правді” адвокат Ігор Головань пише: ”Спитаєш бува у якого-небудь чиновного фіскала, чому не публікуються відомості про виявлені так звані «конвертаційні центри»? Ну, щоб платники податків, які по незнанню з ними мали справу, могли звітність свою виправити і належні нашій правовій державі податки добровільно доплатити. Так той чиновний фіскал старанно розумний вираз обличчя скроїть, очі вгору закотить, ще й пальця туди ж у гору здійме і з почуттям промовить: «Таємниця слідства».

Захоче, бува захисник, подивитися, що там за докази слідством щодо підзахисного зібрані, а слідчий йому: «Чекайте завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів відповідно до статті 290 КПК»

А та таємниця слідства не завжди і таємниця, бо цілковито у чиновницьких руках. Адже частина перша статті 387 Кримінального кодексу України передбачає покарання за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування лише якщо без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність. А самі слідчі та прокурори у справі розголошення даних ні в чому собі не відмовляють. Брифінги проводять, папери та технічні записи оприлюднюють. Та ще й зі словами «досудовим розслідуванням встановлено». Чому слідчі та прокурори поводяться так непослідовно: захочуть – відмовлять в наданні інформації, захочуть – влаштують прес-конференцію і самі все розкажуть?

Пригадаємо публікацію 2008 року в Українській Правді, коли стався допит її журналіста Сергія Лещенка. Статус свідка в справі про отруєння Віктора Ющенка, який він отримав, поставив його перед ризиком втратити право на професію. Написавши який-небудь матеріал на тему отруєння, Лещенко автоматично може опинитися під загрозою кримінального переслідування за розголошення таємниці слідства. З цього приводу Українська Правда навіть взяла у Лещенка інтерв’ю.

«- Цим інтерв’ю ти не порушуєш таємницю слідства?

– Я не можу її порушити з простої причини – я не знаю, що таке таємниця слідства. Слідчий мені не розповідав, що «ось зараз ви почнете впізнавати таємницю слідства». Він не говорив, де таємниця слідства починається, а де закінчується. Хоча я дуже просив слідчого викласти мені, в чому саме полягає таємниця, щоб я це не розголошував. Але він не знайомив мене з матеріалами кримінальної справи, не давав мені читати чиїсь протоколи допиту, крім мого, не показував результати експертиз. Я не збираюся розголошувати зміст мого допиту, але слідчий не має права заборонити мені займатися журналістикою і писати статті на тему отруєння президента».

З цього уривку видно, що наші слідчі крутять терміном “таємниця слідства” як у старому українському і дуже неполіткоректному прислів’ї про рома та сонце.

Кримінально-процесуальний кодекс України містить статтю, яка стосується розголошення даних досудового слідства. В статті 222 зазначено: «Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий попереджає свідків,… інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов’язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства». Але як зрозуміти, що є даними досудового слідства, а що ні?

Про це та інше слухайте у свіжому подкасті Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка». Подкаст створено за підтримки Центру Стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини.