Діана Клочко знайомить нас з українськими картинами за допомогою відомих світових імен. Так вона розвінчує міф про митців-самоуків, що надто потужно тиражується. Українські художники не були бідними селянами, які вчилися малювати інтуїтивно. Пані Клочко показує, як, скажімо картина Олександра Мурашка «Благовіщення», з одного боку, повторює типову атрибутику цього сюжету (як от янгол із лілією), а з іншого, як картина грається з канонічним зображенням теми, подаючи типові образи в нетипових обставинах звичайної, сучасної художнику, оселі.
Так само Діана Клочко розповідає історію скульптур Пінзеля чи аналізує, в чому магічність полотен Миколи Пимоненка. Вона демонструє, за рахунок чого постаті на його картинах стають динамічними. Українські митці не є в неї сиротами. Вони повноправні діти великого західного художнього канону.
Здебільшого ніхто не наважується почати мандрівку в нову країну чи поринути в читання нової національної літератури без орієнтирів. Нам потрібні відомі часто згадувані місця, як-от Монмартр, Ейфелева вежа чи Лувр, щоб відштовхуватися від них. Так само ми починаємо знайомство з новою літературою з її найвідомішого автора чи когось, кого вам активно рекомендують всі друзі. Скажімо, в мексиканській літературі це може бути поет і есеїст Октавіо Пас. А вже тоді ми відштовхуємося від цієї постаті як від дороговказа. Саме таким дороговказом в українському мистецтві тепер може бути книжка Діани Клочко «65 українських шедеврів. Визнані й неявні» від видавництва ArtHuss.
0