Дебют Маркіяна Прохаська про трансформації простору міста «Нестримна сила води»

Відколи Софія Андрухович написала роман «Фелікс Австрія», критики та читачі побачили в її творчості великий потенціал, а в авторці – можливість створити щось нове й цікаве в українській літературі й у такий спосіб перевершити свого батька, Юрія Андруховича. Дебютна книжка оповідань Маркіяна Прохаська «Нестримна сила води», що вийшла у «Видавництві Старого Лева», створює аналогічну ситуацію. Багато читачів шукають у цій книзі спільні риси Маркіяна з прозою свого відомого батька, Тараса Прохаська, автора «НапрОстих».

Перед нами медитація і спроба викликати духів, що живуть у речах.

У «Нестримній силі води» 9 оповідань, об’єднаних урбаністичною темою. Це історії не про людей, а про простір та його зміни. У збірці повно міста, його розглядання й порпання у речах. Плівка, вініл, старі паперові сторінки книжок із фірмовим типографським запахом. Перед нами медитація і спроба викликати духів, що живуть у речах. А сама назва натякає нам, що все це буде зруйновано. Нестримна сила води, тобто часу й природи, повсякчас поглинає описуваний простір. Залишається лише тінь оповідача, який, як Ной, збирає по парі усіх важливих старих речей і ховає їх у ковчезі посеред реального урбаністичного міста (як в однойменному оповіданні «Нестримна сила води»), і чекає, поки мине символічний урбаністичний потоп, а люди знов потягнуться за старими речами з їхньою історією й пам’яттю.

А оскільки здебільшого оповідання Прохаська-молодшого складаються не з подій, а з настроєвих описів, він дечим нагадує стиль автора «Кульбабового вина», Рея Бредбері.

Тож дебютний текст Маркіяна Прохаська поки не дає нам надії, що син перевершить батька, але для багатьох читачів із не завищеним горизонтом очікувань він стане приємним медитативним читанням про трансформації простору міста.