Кожного разу уявляючи, як можна досягти найкращого світоукладу, письменники стикаються із тим, що не все у їхньому ідеальному світі так гладко.
Підліткова антиутопія «Хранитель» Лоїса Лоурі розповідає про такий ідеальний світ, у якому жив Джонас до свого 12-ліття. Це чудовий впорядкований світ, в якому вся родина ділиться своїми снами й переживаннями, немає проблем бездітності й фактично немає можливості травмуватися й випадково померти. А в 12 років усі діти проходять спеціальну церемонію, на якій їм оголошують майбутню професію. Звісно, це відбувається на підставі детального дослідження схильностей та здібностей дітей. Тож обрати для когось щось недоречне просто неможливо. Перед нами ідеальна система, в доцільності якої ні в кого немає сумнівів.
І дещо переживаючи й довго думаючи, ким він стане, Джонас отримує на церемонії унікальне призначення. Він стане Хранителем. Тобто для нас це означає, що Джонас отримує доступ до заборонених у його спільноті знань і стане постаттю, яка існує за межею добра і зла, тобто за межею звичних соціальних правил. Він отримає спогади й знання, недоступні більше нікому у його світі. Джонас дізнається, чому ніхто не має спогадів про біль, традиційну родину, смерть. А також виявить, що колись люди свідомо відмовились від можливості бачити кольори й відчувати певні речі. Коротше, світ Джонаса виявиться позбавленим вибору. І, звісно, виявивши це, хлопчик захоче повернути суспільству право обирати і знати. А читачам ця книжка поставить питання: що краще, яскравий світ, у якому є біль, смерть і розчарування, чи тьмяний, але безпечний і помірно приємний. Не аж таке банальне й просте питання, особливо у підлітковому віці, на який розрахована ця антиутопія.
Тож читання «Хранителя» Лоїса Лоурі – чудовий привід подумати над потрібністю недоліків цього світу. А ще поповнити свою колекцію антиутопій і поставити поруч із книжками Замятіна, Гакслі, Орвела новий цікавий зразок цього жанру від видавництва «Читаріум».