Неймовірні пригоди картин у «Замаху на мистецтво» Григорія Козлова

Ця книга — чудова спроба пролити світло на таємниці мистецтва, де діє безліч інших чинників — від політичних до фінансових

Ведучі

Тетяна Петренко

Неймовірні пригоди картин у «Замаху на мистецтво» Григорія Козлова
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-prochytannia-47.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-prochytannia-47.mp3
Неймовірні пригоди картин у «Замаху на мистецтво» Григорія Козлова
0:00
/
0:00

Григорій Козлов «Замах на мистецтво» «ArtHuss»

Деякі картини прожили не лише довше життя, ніж наше з вами, а й подекуди значно цікавіше. Їх викрадали, брали в заручники, вимагали за них викуп, їх вішали у своїх кімнатах найвідоміші люди історії і чого тільки ще з ними не було. У своїй розвідці «Замах на мистецтво» Григорій Козлов розповідає саме такі історії.

Починається все, звісно, з відомої «Джоконди» Леонардо да Вінчі та з найцікавішого питання: «Чому взагалі саме вона стала найвідомішою картиною світу?» І Козлов описує історію «Джоконди», яка цілком пояснює феномен її популярності. Культовості картини сприяло багато чинників: і феномен таємничої усмішки, вигаданий Теофілем Готьє, і викрадення 1910-го року, і присутність цієї картини у спальні Наполеона.

Не менш цікава доля спіткала інший мистецький твір, Ґентський вівтар Ван Ейків. Якщо ви думаєте, що історія «Джоконди» – це вдалий матеріал для серії детективних романів, то ви просто не знаєте що відбувалося із цим вівтарем. Його не одне століття переховували від знищень. Його викрадали. За нього вимагали викуп. А один із фрагментів вівтаря, «Праведні судді», так і не було знайдено.

Розвідка Козлова упевнює в думці, що можна започаткувати окремий підвид популярних детективів про викрадення мистецьких об’єктів. Адже всі 11 випадків, описані в книзі «Замах на мистецтво», це тільки гучні справи. Уявляєте, скільки ще сюжетів існує? Щорічні витрати музеїв та приватних колекцій від різноманітних пограбувань становлять 7 мільярдів доларів  Розслідування навколо зникнення цінних полотен тривають не один рік. І часто сучасними викрадачами стають не романтичні злі генії, що прагнуть одноосібно володіти творами мистецтв, і не фанатики, що прагнуть їх знищити. Це звичайні злодії, для яких шедевр мистецтва має точний грошовий еквівалент. Наприклад, є версія, що викрадені полотна з бостонського музею Ізабелли Ґарднер стали своєрідною страховкою групи мафіозі. Тримати в заручниках картини не так драматично й складно, як людей, зате так само можна погрожувати знищувати їх у разі недотримання певних вимог злочинців.

Тож у книзі «Замах на мистецтво» Григорія Козлова зібрано 11 кримінальних історій зі світу мистецтва. І серед крадіїв повсякчас опинялися лідери тоталітарних держав, одержимі манією створити супермузей, та ще й принагідно помпезно оздобити його в стилі прадавніх зикуратів чи інших храмів.

Тож про те, хто, коли й навіщо викрадав мистецькі твори читайте у розвідці від видавництва «ArtHuss».