Репортажний роман про життя ліванських емігранток з України від Марини Гримич

Книга пронизана делікатним гумором, який допомагає уявити специфіку міжетнічних шлюбів на Близькому Сході і розкрити секрети міжконфесійного та міжкультурного порозуміння

Ведучі

Тетяна Петренко

Репортажний роман про життя ліванських емігранток з України від Марини Гримич
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/08/hr-prochytannia_70.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/08/hr-prochytannia_70.mp3
Репортажний роман про життя ліванських емігранток з України від Марини Гримич
0:00
/
0:00

Наталка Сняданко багато писала про життя українських заробітчанок в Німеччині, а про життя українських емігрантів в Америці можна дізнатися з книжок Аскольда Мельничука. Як щодо місць екзотичніших? Цією темою перейнялася Марина Гримич, написавши легку й дотепну книжку «Ажнабія на червоній машині», в якій ідеться про життя та побут українських жінок у Лівані. 

Одразу поясню: ажнабія – це ліванське слово на позначення чужинки. За сюжетом у дім до ажнабії Павлини навідується незнайомий чоловік. Йому конче потрібно поговорити з цією жінкою з України, оскільки тільки вона може вирішити проблеми його дружини, яка також є ажнабією. І, як можна здогадатися, теж з України. А далі, спостерігаючи за побутом героїв і використовуючи східні містичні нотки, авторка дає нам змогу трошки поспостерігати за тим, що відбувається у вітальнях ліванців. А оскільки повертаючись додому цей самий чоловік не знайде своєї дружини на місці, ажнабія на червоній машині ще й повозить його країною, даючи читачам змогу спостерігати зміну ліванських пейзажів.

Книжку Марини Гримич можна назвати романізованою прогулянкою Ліваном, оскільки у цьому виданні багато від репортажу. Навіть деякі елементи книжки видаються досить репортажними. Річ у тім, що в романі є фейсбучні вставки зі сторінки блогери під ніком «Ажнабія на червоній машині». Звісно, ця сторінка існує тільки на сторінках роману. Хоча, треба визнати, що це чудовий спосіб вставити репортажно-пізнавальні ремарки, продемонструвати невидимий діалог, який ведуть між собою українки з різних куточків Лівану. До речі, численні комети до цих фейсбучних постів Марина Гримич теж прописала.    

У романі буде обіграно багато побутових ліванських культурних моментів. Це і традиція лопати бульбашки на каві, і віра в афритів, місцевих злих духів, один із яких стане повноправним учасником оповіді й дасть змогу ажнабії порівнювати українські звичаї й забобони з аналогічними ліванським. А поза тим книжка Марини Гримич – панорама емігрантського життя в Лівані, тож читати її можна і як роман, і як художній репортаж. А про те, де ажнабія на червоній машині знайде свою землячку-втікачку, читайте в романі «Ажнабія на червоній машині» Марини Гримич, який вийшов у видавництві «Нора-Друк».