Героїня цієї книжки – мисткиня з Донецька. Про таких говорять – мисткиня від Бога, і в цій книзі це не просто красива фраза. Вона створює вітражі, наче в стані трансу, а за її творіння віддають чималі гроші. Проте ситуація в Донецьку така, що втрачати зв’язок з реальністю не можна. Навколо Доці формується банда її охоронців, яка стане дівчині у великій пригоді, коли розпочнеться війна.
З початком війни мисткиня залишалася в місті, залишила свої вітражі й стала волонтеркою. Ця зміна діяльності відбувалася в неї дуже плавно. Хист допомагати в Доці виявився не меншим, ніж хист до вітражів. Наче справжнє призначення цієї героїні – не в мистецтві, а в допомозі людям. Не важливо, чи відбувається вона крізь арт-об’єкти, чи крізь суспільну діяльність.
До того ж Доця має свій зв’язок з потойбічними сутностями і своїх сильних охоронців. Є в ній щось відьомське, що дозволить дівчині долати всі стежки війни неушкодженою. Час від часу героїню будять тіні мертвих, щоб вберегти від обстрілу чи попередити про іншу небезпеку. І хоч авторка не наголошує на відьомських талантах Доці чи її особливій божественній ролі, та з книжки видно, що в героїні є сильна протекція там, нагорі.
Що цікаво, образ Доці набуває месіанських рис. Якщо Ісус був сином Божим, то Доця – донька невідомої матері, за якою можна прочитати хрестоматійний образ України чи Богородиці, якогось сильного відьомського начала, яке захищає всіх знедолених. Доця ганяє Донецьком і околицями з особливою майстерністю. А її слабкі руки можуть утримати зброю і скористатися нею. І ця худенька дівчинка має титанічні душевні сили. Вона рятує від смерті й наруги, від голоду й спраги.
А прочитати історією цієї особливої героїні можна в романі «Доця» Тамари Горіха Зерня від видавництва «Білка».