Radio.cz
Терпець увірвався тоді, коли він побив її дочку. Триває суд в цій справі, і жінка сподівається, що її чоловік отримає певний термін ув’язнення. При цьому експерти наголошують, що кількість випадків домашнього насильства зростає.
Фахівці кажуть про зміни в законодавстві та більш відповідальне ставлення до вирішення цих проблем усіх структур, які мають відповідні компетенції.
Олені Макарчук чоловік неодноразово погрожував та бив. Про перший випадок фізичного насильства жінка згадує так, наче це було вчора:
«Перший такий прояв, який був, фізичного насильства з його сторони, це коли дитині, малечі було 9 місяців. Перший раз він тоді приставив до мене ножа до горла. Свідком була старша дочка Анютка. Правда тоді, коли викликали міліцію, так як це було перший раз, дільничний мені сказав, що якщо я напишу про ножа, то його посадять. Я – добра душа, садити тоді нікого не хотіла. То мені сказали, краще про ножа не пишіть. Напишіть, що він нецензурно виражався, десь там шарпав за руки, – пригадує Олена.
І каже, що через тиждень це все знову повторилося.
В якийсь момент безкарність йому розв’язала руки і одного разу він викрав їхнього спільного сина з дитсадка:
«Вже він від тої безкарності дійшов до того, що він забрав дитину, викрав з садочка. На мої дзвінки не відповідав. Я чисто інтуїтивно поїхала до його матері. Коли прийшла за дитиною, він мене побив в його матері.
Побив мене при своїй матері, хоча в мене дитина була на руках.
Мама його, замість того, щоб його зупинити, побий її добре, щоб вона більше сюди не з`являлася», – пригадує Олена.
Цього разу жінці з сином вдалося втекти. І вона відразу пішла в міськвідділ поліції. Суд визнав його винним та призначив йому покарання у вигляді громадських робіт. Це трохи стримувало його в подальшій агресії, але він продовжував здійснювати психологічне насильство. Постійні сварки, агресія по відношенню до дочки Олени і в результаті в 2014 році він побив дочку . Дівчинка потрапила в лікарню зі струсом мозку, розповідає Олена:
«Я бачила в той день, що він виходив, коли ми йшли на тренування з меншою дитиною. Подзвонила старшій, яка лишалась вдома, сказала, що він можливо зараз прийде, щоб вона закрилась у своїй кімнаті і до нього не виходила. Ну але трапилося так, що це підліток і спровокувати її дуже легко. Він стукав, вона йому не відкрила. Він зайшов в кімнату.
Він схопив дитину за волосся, бив головою в підлогу, повиривав волосся.
Дочка отримала струс мозку. І ми викликали міліцію».
Справу теж намагалися всіляко закрити. Але допомогла громадськість, яку тоді підключили. Також цієї історією зацікавилися центральні телеканали, що дало свої результати. Інцидент розслідували спочатку. І ось вже більше року триває суд. Чоловік –агресор часто в суди не приходить. Бере довідки з лікарні, що хворий, і час від часу заходить до них додому:
«Ну в принципі, так як мені кажуть, то за його дії, так як стаття 125 ч.2 (ред. – ККУ) , так як це рецидив, то в принципі вимагають позбавлення волі . Як на це зреагує суд, невідомо. Тому що наскільки я знаю, по 125-тій, так як всі мені юристи кажуть, дуже мало випадків було позбавлення волі. Якщо взагалі такі були», – припускає Олена.
До слова, стаття 125 ч.2 ККУ кваліфікується як умисне легке, тілесне пошкодження. Таке порушення карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців чи обмеженням волі на строк до двох років.
Луцький юрист Віктор Вальчук, який працює в темі протидії домашньому насильству кілька років, каже, що найчастіше жертви вже звертаються у випадках фізичного насильства, при тому мало хто взагалі знає про психологічне чи економічне насильство.
«Самі постраждалі від домашнього насильства звертаються лише у випадках вчинення фізичного насильства. А згідно законодавства визначено чотири види насильства. Це фізичне, економічне, психологічне і сексуальне. І не можна говорити, що вчиняється лише фізичне насильство. Ну не можна говорити, що бійка, побиття – це лише фізичне насильство. Ну не може побиття одного члена сім`ї іншим без психологічного насильства, тобто без образ, без нецензурної лайки», – стверджує пан Віктор.
За словами експерта, сьогодні в Україні є непогана законодавча база.
Найчастіше насильство кваліфікуються як адміністративне правопорушення.
І нема консолідації в роботі між правоохоронним органами та соцслужбами, аби вирішувати ці питання. Та й всі чекають ратифікації Стамбульської конвенції в цьому напрямку. Крім того, у Верховній Раді є законопроект, за яким передбачено тимчасове вилучення кривдника з сім`ї, так як в Європі.
І про драму Олени Макарчук, і про те, чому найчастіше жінки залишаються з кривдниками, пояснює:
«Насправді лише одна жінка тисячі може покинути все і починати життя заново. Є безліч реальних причин, чому жінки з дітьми залишаються в насильницьких стосунках. Перша – матеріальна залежність від кривдника. По-друге, найголовніша причина – це житлове питання. І третя – це у зв’язку зі систематичним вчиненням насильства занижується самооцінка жінки. Тому що коли вчиняється постійно психологічне насильство, фізичне, самооцінка просто падає і вона розуміє, що вона залежить від цього кривдника», – каже Віктор Вальчук.
Важливо додати, що активним у протидії домашньому насильству є Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда». Щоправда, про нього мало знають в регіонах.
В центрі «Ла Страда» вже з 1 лютого працює цілодобова лінія підтримки і допомоги.
Директорка департаменту зв’язків з громадськістю центру «Ла Страда» Альона Зубченко розповідає, що отримали за цих три місяці вже близько 8 тисяч дзвінків.
«Дзвінків стало в рази більше. І ми розуміємо зараз, що людям легше говорити про насильство, про те, що відбувається, вночі. Тут це можна пов`язувати з різними факторами. Можна говорити з психологами, як саме. Але ми це пов`язуємо з тим, що саме вночі або ввечері частіше трапляються випадки насильства. По-друге, коли чоловік лягає спати, жінці легше про це говорити. В неї з`являється така можливість. Вона може подзвонити, розказати, проконсультуватися, отримати допомогу психолога телефоном», – пояснює Альона Зубченко.
Вона каже, що часто на гарячу лінію телефонують і чоловіки. Це друзі жінок, які постраждали від насильства, колеги по роботі, сусіди. Вся інформація анонімна. Однак закон зобов’язує повідомляти випадки щодо насильства дітей. Але це ті випадки, коли є повна інформація про сім`ю та деталі ситуації.
А в областях діють центри надання безоплатної вторинної правової допомоги, які теж надають допомогу постраждалим від насильства. Гаряча лінія, за якою можна звернутися по допомогу: 0 800 213 103
І поки ситуація така, як вона є, сім`я Олени, яка стала жертвою домашнього насильства, бореться за себе та своїх дітей, в суді.
А всім, хто матиме інформацію та готовий попросити про підтримку, в центр «Ла Страда»
можна звертатися за номером – 0 800 500 335 (безкоштовні дзвінки зі стаціонарних номерів) , 386 ( безкоштовні дзвінки усіх операторів з мобільних).
Національна дитяча гаряча лінія, куди потрібно телефонувати з приводу жорстокого поводження з дітьми, це – 0800 500 225 ( безкоштовний зі стаціонарних і мобільних або короткий номер 772 (безкоштовний Київстар).