Фото Громадське радіо
Лариса Денисенко: Наскільки важливими є співвідношення і вплив конституційного національного права і міжнародного публічного права?
Микола Гнатовський: Конституційне право і Конституційний суд напряму пов’язані й з міжнародним правом, й з тими міжнародними зобов’язаннями, які має держава. Сьогодні неможливо бути ізольованим жодному суспільству, жодній державі від загального міжнародного контексту. Конституція України багато в чому черпає свій зміст із міжнародного права, зі стандартів, які є у всьому світі. Тому одне із завдань, яке стоїть перед Конституційним судом, – визначити, як він ставиться до міжнародного права. Наприклад, Конституційний суд уклав Доктрину дружнього ставлення до міжнародногоо права. Це дуже важливо, бо засвідчує постійний діалог між Конституційним судом в Україні та Європейським судом з прав людини.
Лариса Денисенко: Європейський суд прав людини є джерелом права – що це означає?
Микола Гнатовський: Це означає, що Європейська конвенція з прав людини – це частина правового законодавства України та лежить у базі розділу Конституції про права людини.
У нас в Конституції була проблема, пов’язана з тим, що громадянам легше було звернутися до Європейського суду з прав людини, ніж до Конституційного суду. Цю абсурдну ситуацію виправила судова реформа 2016 року. Тепер люди можуть звертатися з конституційними скаргами в Конституційний суд.
Лариса Денисенко: Наскільки конституційна скарга – це складний чи корисний інструмент? До чого готувати, передусім, адвокатів?
Станіслав Шевчук: В ідеалі – це чудовий інструмент, але в наших реаліях не завжди все чудово. Перший аналіз свідчить про те, що за останні півроку ми розглянули майже 1200 скарг, 35 впроваджень відкрито. Перший аналіз показує, що дійсно люди не розуміють, що це за інструмент. Насправді, це величезний інструмент впливу, коли судді можуть визнати неконституційним закон або положення цього закону. Це величезна влада, але досвід вказує на те, що люди скаржаться то на ЖЕК, то на Верховну Раду, то на начальника, але немає обгрунтування, чіткої вказівки на порушення права. Цей інститут затверджено, тепер задача – наповнити його змістом. Найважливіше, що людина – носій права, може без посередників, без нардепів, без депутатів звернутися до Конституційного суду, щоб визнати неконституційним закон або певні положення.
Микола Гнатовський: Важливими в цьому є тренінги для правників та навіть більше – в цьому питанні важлива юридична освіта. Тому, що ми звикли оскаржувати все, адвокати звикли проходити всі інстанції, намагались використати всі інстанції, тому є спокуса сприймати Конституційний суд, як ще одну інстанцію, четверту інстанцію. Європейський суд вже сказав, що він не є четвертою інстанцією, і Конституційному суду ще не раз доведеться про це говорити. Завжди, коли утворюються нові судові установи або виникають нові функції, саме ці суди утворюють те, як воно буде реалізовуватись тому, що закони не можуть передбачити все, що виникне на практиці.
Від того, як секретаріат Конституційного суду України буде комунікувати з юридичною громадськістю, буде залежати успіх реформи
Лариса Денисенко: Які перспективи та виклики можуть очікувати на Конституційний суд України в 2019 році?
Станіслав Шевчук: Політичний цикл – вибори. Політики люблять маніпулювати Конституційним судом. Я вже помічаю вплив на голову суду навіть від деяких колег. Що з цим робити? Рухатись далі. З іншої сторони, це унікальний момент, коли ми у витоків інституту. Звичайно, виклики інтелектуальні, довіра до людей. Є боротьба різних концепцій, бачень. Судді мають бути поза політикою.
Ми не можемо перетворювати суд на міні-парламент.
Загалом створення Конституційного суду – це ознака того, що ми будуємо конституційну державу.
Лариса Денисенко: Що нового в Конституційному суді після конституційної реформи, крім конституційної скарги?
Станіслав Шевчук: У нас посилилась незалежність – тільки ми можемо звільняти одне одного. Я, призначений парламентом, раніше постійно думав про те, що мене могли звільнити. Те, що ми приймаємо, не завжди подобається політикам, навіть якщо це були закони часів Януковича. У нас поки що спрацьовує стереотип, що раніше до нас звертались депутати, президент, а зараз приходить звичайний громадянин. Має бути механізм, щоб людині відшкодували неконституційне право. З цієї точки зору, треба допрацьовувати процесуальне право.
Микола Гнатовський: Конституційний суд України, безумовно, зберіг свої повноваження, які в нього були до реформи. Конституційна скарга є і вона буде. Я щиро вірю, що Конституційний суд створить практику, яка зробить зрозумілим використання цього інструменту. Безумовно, Конституційний суд не може вирішувати всі питання, тому треба забезпечити взаємодію з іншими органами влади. Конституційний суд вже уточнив позицію, що будь-які соціальні виплати не можна звужувати, і показав, що здатен вирішувати складні питання і справ людини, і взаємодії різних органів влади. Конституційний суд має стати гарантом того, що популізм не переможе права людини.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.