Прінтскрін з відео Youtube
Гість програми Громадське здоров’я Володимир Тимошенко – генерал СБУ, колишній очільник Держнаркоконтролю.
Лариса Денисенко: Сьогодні ми будемо говорити про декриміналізацію споживання наркотиків. Як ви вважаєте, наскільки ця проблема є важливою і суттєвою для України?
Володимир Тимошенко: Є суто правова сторона цього питання, адже коли ми кваліфікуємо дії тих чи інших громадян, які споживають за немедичними показниками психоактивні речовини, ми виходимо з того, що це їх вибір, це їх здоров’я. Ми ратифікували Конвенцію про права людини і інші міжнародні документи, і наша Конституція говорить про те, що здоров’я кожної людини належить їй самій і вона повинна його захищати. Це її власний вибір, і коли, наприклад, ми кажемо про те, що людина хворіє залежністю від психоактивних речовин, ми визнаємо той факт, що це хвороба, і згідно з міжнародним класифікатором хвороб, там чітко вказано, що це є захворювання. Яким же чином ми через тюрми можемо лікувати захворювання? Коли ми говоримо, що наркоспоживання є проблемою, але проблема не стільки в правовому полі, скільки громадського здоров’я, здоров’я людини. Наркозалежні можуть вчинити злочин, і часто кажуть, що в наших тюрмах знаходиться немало саме наркозалежних. Їх злочин зводився до того, що у них знаходили дозу, яку вони вживали. Вони не є наркодилерами, вони є простими, легкими жертвами правоохоронної системи. Наркозалежного легше за все взяти, легше за все йому справу «пришити». Це людина, яка не може належним чином себе захистити. Якщо ми визнаємо наркозалежність як захворювання, тоді сферою, яка має опікатися цими людьми, є медицина, є соціальні служби тощо. Якщо ж він скоює злочин, то він має нести на рівних відповідальність, як і не наркозалежний. Весь світ вже пішов далеко, а ми ще 18% тих, хто перебуває в місцях позбавлення волі до цих пір – це наркозалежні, ті, хто пройшли по статті 309 ч. 1. «Зберігання в малих дозах для власного споживання». Ми не відмовляємося від боротьби із наркотиками, але проти наркобізнесі – кримінальне переслідування в повному об’ємі.
Ірина Соломко: Тобто тут має бути переглянута історія саме з тим, хто їх споживає, а не продає?
Володимир Тимошенко: Абсолютно.
Ірина Соломко: Певні експерти вважають, що всі ці речовини, які робляться кустарно, вони створюються із тих компонентів, які в Україні не є забороненими, зокрема «китайські солі» тощо. Тобто наскільки ця проблема актуальна, адже проблема і справді також у тому, що те, що люди у нас приймають, не регулюється законодавством.
Володимир Тимошенко: Безумовно, ця проблема нових психоактивних або «дизайнерських» речовин у всьому світі є. Сьогодні хімія, фармацевтика отримали гарний науковий поштовх в тому, щоб модифікувати різні формули психоактивних речовин, в якості виготовлення яких дійсно можна використовувати речовини, які не є забороненими, тобто прекурсори, – це первинні матеріали, з яких виготовляється, не є якимось виключенням. Кожен рік і постійно, Європейський моніторинговий центр, який відслідковує цю проблему, щороку реєструє біля сотні різних нових психотропних речовин, формули яких нові, і надає можливість національним компетентним органам для того, щоб вони брали під контроль. У нас є відповідний наказ, є постанова Кабінету міністрів, згідно з якою ми вносимо всі речовини, які з’являються і є підтвердження їх психоактивної дії. Це кругом у світі. Так, це відбувається із паузою, тому що спочатку хтось винайшов її, потім виробив, потім доставив сюди, потім потрібно перевірити її психоактивний вплив на людину, потім встановити разову дозу для того, щоб потім інкримінувати, і уже після цього постановою Кабміну у величезний список кожен рік вносять ці речовини, як підконтрольні. І наступає відповідальність за незаконні дії із цими речовинами.
Ірина Соломко: Тобто в цьому плані українська система реагує більш менш оперативно?
Володимир Тимошенко: Абсолютно. Є певна інертність, але ми не більш інертні, аніж інші. Є деякі країни, коли в нас уже внесені, а в них – ні. Хоча це непроста процедура. І погодження для того, щоб внести в цю постанову список нових підконтрольних речовин, треба погодити із Міністерством охорони здоров’я, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, з багатьма суб’єктами, і тоді тільки виносяться на розгляд Кабінету міністрів і вони вже із тією постановою вносять нові речовини у перелік.