Львів — місто з ароматом кави

Поціновувачі львівського шоколаду і сирників, напевно, думають: «Ну, хто не бачив це місто, ну, хто там не пив львівську каву?». Саме так думала і я, повертаючись потягом зі Львова до Києва. Але вже за кілька годин була вражена, що моя вчителька англійської, яка відвідала не один десяток країн, у Львів так і не доїхала.

Як доїхати та де оселитися?

З Львовом у нас чудове сполучення. Тут і потяги, і автобуси, й електрички, навіть автостопом можна туди легко дістатись, було би бажання.

Щодо житла також купа варіантів. У Львові мешкає активна спільнота каучсерферів. Це такі дивні люди, які готові годувати, розважати та вкладати спати у своїй оселі всіляких незнайомців. Реєструєтесь на сайті, пишете запит-прохання вас захостити та чекайте. А як не спрацює, то йдіть на Booking.com, там тих готелів, квартир, хостелів – купа, на всі види гаманців.

Розкажу одну історію. Львів святкував 750 років, і я зі своїм на той час хлопцем вирішила без попереднього планування поїхати у Львів на свято. Це був мій перший свідомий візит в це місто. Грошей було обмаль, всіх цих новомодних сайтів не було, але на форумі, де обговорювали цю подію, ми зустріли одну замітку, де здавалась навіть не спальня, а кухня.

Взяли з собою спальники, килимки і поїхали. Як потім вже з’ясувалось, нам це приміщення здавали не власники, а ті, хто на ці дати вже зняв квартирку собі. Дуже була дивна ситуація, ми спали просто на підлозі в кухні, серед нереально старовинних речей. Пам’ятаю, просинаєшся, піднімаєш очі, а там шаленої краси старезний камін над тобою височіє.

Тоді Львів ще не був туристичною столицею, але саме тоді я знайшла свою улюблену кав’ярню, де і по цей день щоразу п’ю каву та обов’язково беру кілька пакетиків свіжозмеленої з собою. Театральна 12, в кутку, називається «Світ кави та чаю». Не оминайте і передавайте вітання усміхненій білявці.

Найприємніший час у Львові – дуже-дуже ранній ранок, коли тільки трамваї та туристи гуркотом своїх валіз розривають абсолютну тишу, і все це в центрі міста. Поодинокі безхатченки, собаки, коти та сонні водії таксі – це все створює картинку якогось затишку, ніжності, тепла. І не важливо, чи ллє дощ, чи дме вітер – тут затишно у будь-яку пору року.

Цілодобові кафе, звідки виринають пахощі свіжозмеленої кави та маленький шматочок молочного шоколаду – ідилія.

Найулюбленіші львівські заклади Ірини Кондратенко

Про їжу у Львові треба створювати взагалі окрему програму, я зараз спробую пробігтися основними улюбленими місцями.

1. Трапезна. Була зима, завірюха і я у Львові. Бігла і забігла. Їла там щось, що не запам’ятала, але те, що тепер завжди приводжу з собою додому як гостинець – це цибулевий пиріг. Він нереальний, всім раджу скуштувати! Навіть тим, хто як я, ненавидить цибулю. В цій же Трапезній, просто при вході продаються вироби зі скла, там дуже красиві тарілки, глечики та ще купа всього не за всі гроші світу, може бути крутим сувеніром!
2. Реберня. Якщо ви не їсте м’ясо – не ходіть! За моїм рейтингом, це найкращий заклад в Україні де подають справді смачні ребра. Там всі їдять руками, сидять за великими столами та гомонять. Атмосферно!

Що, окрім ходіння по ресторанах, робити у Львові?

• Обійдіть площу Ринок по периметру. Потім протягом вашої прогулянки ви тут побуваєте ще 100500 разів, але для кращої орієнтації в часі та просторі почніть саме з цього.
• Потім лізьте на ратушу, подивіться на місто з висоти. Там можна стояти та довго-довго розглядати дахи будиночків, балкончики, людей, які тиняються туди-сюди вуличками міста. Порозглядайте годинниковий механізм, так всі радять, я порозглядала і тепер всім можу казати, що розглядала годинник на ратуші, а що вже всім робити з цією інформацією, я особисто не знаю.

• Відчуйте дух Вірменії, смакуючи каву біля вірменського собору.
• Вдягніть кросівки та вирушайте ввечері на Високий замок. В день не ходіть, краще ввечері, коли місто сяє, тоді воно особливо-особливе.
• Знайдіть в кишені 20 гривень і вирушайте до оперного. Станьте просто навпроти театру і розгорніть свою двадцятку. Тепер, розраховуючись в магазині і тримаючи в руках купюру – завжди будете згадувати саме цей момент! Замовте екскурсію в оперному і послухайте плескіт річки Плотва просто в оркестровій ямі. Там не дешево, але і не дорого, індивідуальний тур на 2-х 200 грн.

• Не оминайте закутки та дворики. Зазирайте у шпаринки старезних дверей, заходьте у під’їзди, там ви знайдете скрипучі сходи, різні балкони, між якими просто на мотузках сохне білизна.
• Музей аптеки. Обов’язково зайдіть, але стримуйтесь, не чіпайте експонати руками.
• Зайдіть на територію палацу Потоцьких. Якщо сухо і вже є зелена травичка, почитайте книгу під старезним деревом. А як ні, то просто пройдіться затишним парком. Тут такий армагедон відбувається під час Форуму видавців, скрізь намети з книжками, весь інший часу – нереально затишна місцина.

Саме у Львові знімали радянський фільм Три мушкетери (ну, раптом ви не знали). Так, банальний факт, але саме ті вулички, які тоді привернули увагу кіношників, і сьогодні справляють враження, вони наче переносять вас в інше місто, в іншу країну, в інший час.

Моя любов – це орган в кафедральному соборі. Відвідайте службу, не важливо якого ви віросповідання, це не про релігію, це про музику. Вона огортає, занурює. Заплющіть очі та відчуйте кожною клітинкою ті звуки. Але якщо не любите церковну класику, то чого-чого, а музики у Львові на кожному кроці. З приходом тепла вуличні музики наспівують відомі хіти ОЕ чи Бумбоксу, в багатьох рестораціях проходять тематичні вечори на всі музичні смаки. Якщо пошукати, то обов’язково знайдете щось саме для вас.