Маркіян не хоче пити теплий чай. Він тікає нагору дивитися мультики на планшеті поки я годую Діанку дитячою кашкою. Але мій голос зупиняє його вже на другій сходинці. «Звідки ж ти бачила» – дивується він і розчаровано повертається назад. І справді, звідки я бачила, як примудрилася зауважити периферійним зором, що котрась дитина робить не те, що треба? Іноді я сама дивуюся, як можна розділити одну маму на трьох, тому що часто буває так, що 24 годин у добі, і двох маминих рук мало і для однієї дитини.
Коли у мене була одна дитина, я страшенно втомлювалася і нічого не встигала. Потім народився син і десь за 6-7 місяців після його народження ми навчилися встигати майже все, що планували але продовжували страшенно втомлюватися. Бували дні, коли мені і чоловіку здавалося, що ми бігали марафон, а не сиділи вдома з двома дітьми. Адже, насправді, щоб переробити купу справ з дітьми, не потрібно володіти якимись особливими секретами. Потрібно просто навчитися планувати свій день, бути пунктуальною і вміти реально оцінити свої сили, а також можливості. Найважче – розподілити увагу, знайти для кожного потрібні слова, вчасно пожаліти, підтримати, порадіти, вигадати для всіх компромісне рішення і в кінці дня не впасти мертвою від емоційної перевтоми.
Давайте змоделюємо ситуацію. Що робити, якщо немовлятко рюмсає на ручках і хоче спатки, старша дитина має доробити завдання в школу, а середній скаче і витанцьовує по всій квартирі, хоче гратися і всіх відволікає? Втриматися від роздратованих криків за таких умов доволі важко але, повірте, необхідно, тому що «випускання пари» не приносить жодної сатисфакції. Отже я роблю вдих-видих, одягаю слінг, садовлю туди сонну Діану, а страшим несподівано пропоную зварити какао з печивом. Вони, як правило, погоджуються і ми йдемо варити какао всі разом. Я наливаю молоко, Маркіян насипає какао, Талесі перемішує, Діана намагається заснути в слінгу. Потім Таля дописує завдання разом з нами на кухні, Маркіян довго і з безліччю коментарів п’є своє какао, Діанка спить, бо їй головне, щоб біля мами.
Найважливіше – не втратити рівновагу. Робити щось разом – це, мабуть, найбільш універсальний рецепт спокою і затишку для великих родин. Коли всі роблять щось разом, ніхто не відчуває себе забутим і обділеним. Коли дітям цікаво і вони виконують завдання, батьки не дратуються і не витрачають зайві емоції на крики. Коли батьки не роздратовані, діти щасливі. От і весь рецепт. Тому не бійтеся, що вашої уваги не вистачить на двох, трьох, чотирьох чи більшу кількість дітей. Головне, щоб вистачило любові.