Ми запитали юристку Лабораторії цифрової безпеки Віту Володовську.
Варто подивитися на блокування сайтів з точки зору ефективності. Дослідження, які проводили, зокрема ГО «Детектор Медіа», говорять про те, що російські ресурси або ресурси так званих самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» є джерелом інформації для менше, ніж 1% населення. Тобто, насправді, ті, хто їх читають цілеспрямовано і свідомо, будуть продовжувати їх читати і надалі, незалежно від блокування, оскільки на сьогодні є дуже багато різноманітних технічних можливостей обходити такі блокування.
З іншого боку, на сьогодні ми не маємо можливості заборонити і фізично заблокувати ці ресурси на території, де їх найчастіше читають – та територія, яка наразі не контролюється Україною, а контролюється російськими та проросійськими бойовиками. Тобто ефективність таких заходів є дуже сумнівною, тому спрямування на неї ресурсів теж виглядає не зовсім обґрунтовано.
З точки зору правозахисту, це є як раз механізм застосування таких санкцій і така процедура, яка відкриває двері до того, що сьогодні блокуються сайти, які несуть російську пропаганду, а завтра ми не можемо бути впевненими в тому, що новий президент або нова Рада національної безпеки і оборони не захочуть блокувати сайти, які критично висловлюються про владу. Адже механізм блокування сайтів на сьогодні абсолютно непрозорий і допускає дуже багато зловживань. А саме: критерії, за якими вирішується, які сайти блокувати, а які – ні, абсолютно невідомі. Наша коаліція «За вільний інтернет» зверталися до РНБО, щоб нам показали, які органи виносять оці пропозиції і складають переліки сайтів для того, щоб їх заблокували, і критерії – яким чином вони вирішують, що ці сайти потрібно блокувати. Цю інформацію нам не надали. Сказали, що це є інформація, розголошення якої може становити загрозу для національної безпеки.
Це є порушенням міжнародних стандартів, тому що обмеження доступу до різних ресурсів має бути законним, чітким та передбачуваним. Тобто якщо я маю якийсь свій сайт, я маю розуміти, за яку інформацію мене можуть заблокувати.
Що потрібно робити?
Підстава для такого обмеження має бути законною. Тобто має бути чітко зрозуміло, що орган влади має право це робити. За загальносвітовою практикою найчастіше це робить суд, тому що суд найкраще може зважити різні інтереси і встановити баланс. А в нас на сьогодні це здійснюється за законом про санкції, який чітко не передбачає таку санкцію як блокування ресурсів. І взагалі рішення РНБО не поширюється на приватних суб’єктів, лише на органи виконавчої влади. Тобто інтернет провайдери по суті не зобов’язані блокувати ці ресурси, а їм це нібито рекомендується.
В блокуванні сайтів як ефективний механізм я не вірю. Тому вкладатися в пропозицію якогось ефективного механізму для блокування ми на сьогодні не бачимо сенсу. Водночас, розуміючи те, що така процедура і далі буде застосовуватися, ми б хотіли наголосити на тих ознаках, якими мав би володіти такий механізм.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.