— Після радянсько-німецької війни близько 2 мільйонів фронтовиків з інвалідністю повернулися з фронтів і порозселялися по різних містах та селах Радянського Союзу. Скільки їх було в Україні? Нам з дослідником Валерієм Огородніком фактично вперше вдалося знайти документ в Держархіві СБУ про те, що в УРСР після війни було обліковано близько 500 тисяч фронтовиків з інвалідністю, більшість з них — з інвалідністю третьої групи.
Їх бачили на вулицях міст і сіл України дуже багато різних людей, про це писали у своїх листах, спогадах. Навіть українські повстанці писали про це. У 1947 році зв’язкова Романа Шухевича побувала в Одесі та писала, що там повно людей з інвалідністю. Влада дуже недолюблювала їх, дані про фронтовиків з інвалідністю були зібрані, бо влада здійснювала агентурне проникнення у їхнє середовище, щоб фіксувати факти антирадянських проявів і негативних висловлювань. Ці люди були невигідні владі, бо після війни грошей не було, а фронтовики з інвалідністю були непрацездатними, влада мусила платити їм якісь кошти.
— Говорять, що зовсім не залишилося фотографій, дуже мало є свідчень про життя радянських фронтовиків з інвалідністю. Це відповідає дійсності?
— Абсолютно. Ми зараз зайдемо в інтернет і поставимо собі мету знайти фотографії фронтовиків, які сидять на вулицях Києва чи Москви без руки чи ноги, щоб це фото було датоване 1947, 1949 роками, їх ми не знайдемо, тому що за 3 – 4 місяці до травня 1945 року в НКДБ цензори, які займалися перевіркою листів радянських громадян на наявність різних антирадянських висловлювань, вилучали з конвертів за вказівкою фотографії фронтовиків-калік.
Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.