Громадське радіо
Згідно з програмою «На тебе чекають вдома», якщо бойовики так званих «ЛНР» та «ДНР» приїздять на підконтрольну Україні територію, вони можуть прийти до СБУ, сказати, чим вони займалися на непідконтрольній території та отримати звільнення від покарання, якщо не вчиняли тяжких злочинів.
— Що занепокоїло правозахисників у цій програмі?
— Понад 3 роки я стежу за долею полковника Івана Без’язикова — це полковник, розвідник, який потрапив в полон на 2 роки, потім він був звільнений і заарештований за державну зраду. Нині триває судовий розгляд, слухають свідків сторони обвинувачення. Якщо коротко, то виходить, що Іван Без’язиков приблизно півроку перебував у так званому розвідувальному управлінні так званої «ДНР», він був там єдиним, кого тримали ніби в полоні, хоча на той час було багато людей в полоні після Іловайська. Він перебував поряд з так званим «Хмурим». Це та людина, яка за свідченням міжнародних експертів привезла БУК на територію України. Триває справа про державну зраду, ніби він перейшов на бік ворога, перебуваючи в цьому так званому розвідуправлінні.
Понад рік ми слухаємо свідків обвинувачення. Серед них є кілька військових, які бачили або чули щось про нього. Одна людина перейшла за цією програмою. Це був фактично останній свідок обвинувачення у цій справі.
Моє суб’єктивне бачення, що попередні свідки та свідчення не доводять того, що полковник вчинив цей важкий злочин — державну зраду. Я сподівалася, що, почувши останнього свідка, який пройшов по програмі, можливо, переконаюся, що щось є. І ось прокуратура подала клопотання про те, щоб слухати свідка за допомогою відеозв’язку, обґрунтовуючи це тим, що він нібито боїться за життя своєї колишньої цивільної дружини, до неї хтось підходив, погрожував.
— На непідконтрольній території?
— На підконтрольній. Тому він не може сюди приїхати, хоча він вже давав свідчення під своїм ім’ям та прізвищем, виступає у відкритому судовому засіданні. Тому мені здалося, що це якось дивно. Я припустила, що, СБУ могли тиснути на нього. Я зацікавилася цією програмою, мені стало цікаво, яким чином люди повертаються, хто повертається, на яких умовах, скільки їх повернеться, скільки їх повернулося з 2015 року. Здається, 367 людей. Мені здалося, що це невелика цифра.
Я пішла шукати людей, які взяли участь у цій програмі, правозахисників, які, можливо, стежили за цією програмою. Мені важливо було знати, наскільки цінні ці люди в плані свідчень, які вони можуть давати. Я побачила, що це закрита програма. Це ясно, по-перше, це СБУ, по-друге, я розумію, що люди, які повертаються сюди, дійсно бояться за свою безпеку, хто знає, хто його сусід, чи не повернуться за ними з того боку. З іншого боку, ця закритість, мені здається, дає привід для певних маніпуляцій. Які ці маніпуляції? Я не могла знайти прямих підтверджень певних фактів того, що СБУ маніпулює цими людьми. Були тільки здогади або безіменні історії, які були схожими та приходили з різних джерел.
Щодо свідка у справі Без’язикова, то перше, що мені спало на думку, це те, що людина, яка повернулася на підконтрольну Україні територію, вже є на гачку в СБУ (природно, що СБУ має стежити за нею), але я думаю, що ця людина і боїться СБУ, і вдячна СБУ. Мені здається, що таких людей легко використовувати, наприклад, в таких судових процесах. Це припущення. Наступне, що я почула, що людей, які перетинають лінію розмежування, їх можуть, як розповідали правозахисники, безпідставно або надумано звинуватити в злочинах, а потім як вихід пропонувати пройти за цією програмою.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.