Жити в Щасті важко, перед усім, підліткам – Лариса Артюгіна

Щастя – це місце, в якому дуже не просто жити, особливо підліткам, з якими ми працювали, підліткам, яких торкнулася війна. Я одразу хочу подякувати Посольству США в Україні за фінансову підтримку нашого проекту, що люди Америки розуміють, наскільки важливо підтримувати саме такі місця.

Щастя складне. Воно сформовано таким чином, що навколо Щастинської ТЕЦ проживають люди, які в більшості своїй обслуговують цю станцію, і це життя навколо станції.  Але електроенергії виробляється менше, ТЕЦ постійно обстрілюється, і зараз підліткам там дуже важко жити і розвиватися. В місті Щастя практично нічого немає для того, щоб молоді люди могли працювати і розвиватися. Є дві школи, школа мистецтв, училище і будинок культури. Все. Ми займалися з підлітками, які знімали свої короткі документальні фільми, писали статті, робили фотографії, створили сайт власноруч і дійсно ділилися тим, що їм немає куди приткнутися. В них немає свого простору, в них немає кафе чи якогось хабу, де можна було б потусити та реалізувати якісь свої проекти.

Тому для мене найсильніше враження від цього міста — важке відчуття того, що діти ростуть і чітко знають, що вони після закінчення школи їдуть зі Щастя. Це в них такий нормальний життєвий план, і немає ніяких інших думок та інших можливостей. І це страшенно прикро. Тому що, коли молодь їде з населеного пункту, виникає питання: а за що ми боремося? За що гинуть наші найкращі захисники? За що ми поливаємо цю землю кров’ю, якщо немає шансу на розвиток.

Наші освітні сесії відрізняються одна від одної, і цього разу був знов експеримент. Ми сформували команду по трьох напрямках: документалістика, журналістика, та IT-технології. По IT-технології, наприклад, дітей навчали, як зробити сайт. За день вони цю техніку освоїли, і на другий день створили сайт.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.