ednist.info
У студії Громадського радіо — член Громадської ради доброчесності Роман Маселко.
Ірина Славінська: Вчора нові судді Верховного суду склали присягу, вчора на цю церемонію нікого з Громадської ради доброчесності не було запрошено, і вчора, як ми з’ясували, виповнився рік з часу створення Громадської ради з доброчесності. З цього екскурсу у вчорашній день і минулий рік почнемо.
Роман Маселко: Якщо відштовхуватись від вчорашньої дати, то рівно рік тому була створена Громадська рада доброчесності. Це такий інструмент, який мав би бути гарантією, однією з ключових гарантій, що судова реформа реалізується. Я нагадаю, що в Україні – перманентна судова реформа, 26 років вона відбувається, кожен президент намагався щось реформувати в судові системі. Реформування закінчувалось тим, що судова система підпорядковувалась президенту, владі, чи іншим цілям. Для того, щоб це не відбулося зараз – було дві ключові гарантії. Це участь громадськості у такій формі, що ми не просто спостерігаємо, а до нас прислуховуються. Для цього теж були певні юридичні механізми, що наш висновок долається 11-ма голосами ВККС (Вища кваліфікаційна комісія суддів України – ред.). Це одна гарантія, а друга гарантія – це максимальна прозорість.
Ірина Славінська: Вас не запросили на церемонію. Може за статусом не передбачено, щоб ви там були?
Роман Маселко: Не було жодної спроби навіть запросити нас, при тому, що ми були активними учасниками цього процесу. Там були ВККС, Вища рада правосуддя, громадськості там не було. Це також дуже показово, тому що в своїй промові Президент знову сказав, що це було під пильним оком громадськості, що враховані всі зауваження громадськості, а громадськість і орган, який створений з представників цієї громадськості – навіть не запросили на цю церемонію. Очевидно, не хотіли почути те, що ми справді думаємо про результати цього конкурсу. Тому це дійсно показово, яке насправді відношення до громадськості, як справді чують нас, і для чого нас використовують.
Сама присяга була несподіванкою, тому що ніхто не знав конкретної дати, коли вона буде, відбувалося це досить таємно. Очевидно, що переживали, щоб не було якихось акцій протесту. Ми дізналися, що відбувається присяга з телебачення. Хоча це б мала така урочиста подія, яку б мали анонсувати за тиждень, запрошувати всіх-всіх, бо це справді дуже важливо подія. Вона, з одного боку, здивувала, з іншого боку показала, що це відбувається в тій формі, що, можливо, нема чим гордитися.Також здивувало те, що Президент нагадав знову, якою ціною було здобуто оце право на новий Верховний Суд. Справді, це важливий момент, і треба завжди пам’ятати, чому судова реформа почалася, і які жертви понесли українці для того, щоб це відбулося, і чи ми отримали результат, який очікували?
На жаль, я вчора теж постив, якою є оцінка родичів героїв Небесної Сотні, які були шоковані тим, що серед переможців є, наприклад, суддя, який забороняв Майдан в Одесі. Тобто суддя, який є символом свавільності влади в часи Майдану – став переможцем конкурсу у Верховний Суд.
Було призначено 113 нових суддів, ще 6 поставлені на паузу, але практика показала, що от, буквально за два дні до того, трьох ще пропустили, і дуже одіозних осіб теж пропустили.
Суддя, який є символом свавільності влади в часи Майдану – став переможцем конкурсу у Верховний Суд
Ірина Славінська: Фінальне рішення про призначення чи не призначення приймали хто?
Роман Маселко: Фінальне рішення приймала Вища рада правосуддя, яка зараз є ключовим органом, який приймає абсолютно всі рішення стосовно правосуддя, стосовно суддівського корпусу: призначення на посаду, звільнення, просування. Президент, по суті, виконує церемоніальну функцію, і це дійсно так, але теж треба розуміти, що він є гарантом Конституції, він започаткував судову реформу, тому, як би не хотілося перевести відповідальність повну на колективний орган, який складається, в основному, з суддів – все рівно, Президент несе відповідальність.
Повертаючись до Вищої ради правосуддя, вона приймала юридично кінцеві рішення, і там є дуже великі претензії до їх рішення. Вища рада правосуддя зайняла таку цинічну позицію. Вона просто ігнорує будь-які намагання ГРД включитися в цей процес, і виконати свою функцію до кінця. Якщо з ВККС мінімальна комунікація була, то ВРП просто зачинила двері, не підпускала нас нікуди, і не давала жодної інформації. Рішення ВРП взагалі дуже дивні, тому що вони поставили на паузу людей, до яких взагалі б не мало бути претензій, наприклад – пані Яновська. Це дуже поважний професор, адвокат, саме з таких людей, на нашу думку, має складатися новий Верховний Суд. Але дуже несподівано вона стала на паузі, якісь до неї були претензії. Співбесіди були дуже ретельні. Якщо до пана Наставного і Слинька, який засудив Луценка, було по одному питанню, і співбесіда тривала 7-10 хвилин, то пані Яновську «розпинали» тривалий час. На щастя, вона пройшла, але отакий негативний осад залишився.
Анастасія Багаліка: Чи є серед тих, хто приймали присягу ті, на кого можна сподіватись?
Роман Маселко: Завжди треба оцінювати з точки зору очікувань і сподівань. Якби такий результат був в часи Януковича, то це було б неймовірне диво, якого не сталося. У Верховний Суд зайшло як мінімум 20 людей, які дійсно можуть виправдати всі очікування, і володіють тими якостями, якими мають володіти судді Верховного Суду. Але треба згадати якою ціною це здобуто, які можливості були, а вони були.
Ірина Славінська: А 20-х достатньо?
Роман Маселко: Зі 120-ти – цього мало. Але знову ж таки, якщо в бочку з огірками кинути 20 свіжих огірків, то з часом вони перетворяться в солені. Тут критична вага мала бути як мінімум – 40%, я вважаю, для того, щоб подолати стійку негативну традицію в судовій системі. 20 – це недостатньо. Це є агенти змін, але їм треба буде дуже серйозно боротися за те, щоб щось змінити. Зараз для них це буде боротьба, а не стандартна робота.
Анастасія Багаліка: Це була перша хвиля, буде друга хвиля конкурсу суддів до Верховного Суду. Чи ГРД визначилася, чи далі буде брати у ній учать на тих самих ролях?
Роман Маселко: Справді, це перша хвиля, тому було важливо показати, що ми можемо це змінити, що достойні люди можуть туди пройти, тому ми так за це боролися, щоб туди потрапили люди з бездоганною репутацією. Тому ми зараз думаємо, чи брати участь далі, тому що Президент постійно говорить, що за участі громадськості… на жаль, це виглядає як покривання своїх дій громадськістю. Тому ми думаємо чи надалі виконувати цю функцію. Ми готові це робити, ми будемо це робити, але у якій формі – ми зараз вирішуємо.
Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.