Caritas Ukraine
Про акцію «Різдвяна свічка» розповідає координатор проектів допомоги вимушеним переселенцям Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» Григорій Селещук.
Наталя Соколенко: Ви готуєте щось особливе до новорічно-різдвяних свят?
Григорій Селещук: Ми фактично є руками, які передають допомогу від серця однієї людини до іншої, до тих, хто потребує цієї підтримки. За останні два роки ми допомогли півмільйону переселенців. Нас підтримують партнери з-за кордону, ми проводимо власні акції. Під Різдво у нас планується акція «Різдвяна свічка».
Наталя Соколенко: Розкажіть про цю акцію?
Григорій Селещук: Різдво — родинне, тепле свято. Ми хочемо, щоб частинку цього тепла кожна родина могла передати іншим, зробивши пожертву. А всі кошти з цих різдвяних свічок підуть на допомогу нужденним — переселенцям, дітям-сиротам, літнім людям, алко- і наркозалежним. Ми розуміємо, що держава не розв’язує весь спектр соціальних проблем в Україні і тут важлива роль кожного.
Дмитро Тузов: Тобто ті, хто зробить пожертву, отримають цю різдвяну свічку?
Григорій Селещук: Так. Це дуже гарна свічка, яку можна поставити вдома, на вікні. Дуже гарна традиція.
Дмитро Тузов: А як зробити пожертву, де можна купити свічку?
Григорій Селещук: Є кілька каналів. Свічки будуть у кожній парафії греко-католицької церкви і в наших центрах «Карітас України», адреси яких є на сайті. Також можна буде замовити свічку через сайт. Крім того, ми будемо влаштовувати вуличні акції, запрошуємо всіх до участі.
Наталя Соколенко: Як вам працюється на сході, як люди сприймають допомогу від «Карітас України»? Чи їм все одно від кого допомога?
Григорій Селещук: Насправді, ні. Ми працюємо на сході з липня 2014 року, коли був звільнений Слов’янськ, Краматорськ. Перший час було дійсно непросте сприйняття. Коли ми приїжджали перші рази і казали, що зі Львова, то люди були налякані. Але потім ми ситуація виправлялась, нам говорили «та ви ж ніби нормальні, чого нам казали, що у Львові всі нас ненавидять». Потім в Слов’янську ми відремонтували 1300 квартир, але спочатку був значний відсоток людей, особливо літніх, які відмовлялись від допомоги. А потім самі приходили. Бо спочатку не було довіри. А потім вони побачили, що ми насправді просто хочемо допомогти. Це, звичайно, розтопило лід.