Активісти у 2017 році хочуть ефективно комунікувати з міською владою, — журналістка

Говоримо про це зі співзасновницею київського міського журналу «Хмарочос» Юлією Салій.

Анастасія Багаліка: Яких змін ми чекаємо в столиці в 2017 році. Очевидно, тенденції, закладені в 2016 році вже проглядаються?

Юлія Салій: Наприкінці 2016 року в Києві нарешті почали облаштовувати наземні пішохідні переходи. Можна сподіватися, що ця тенденція продовжиться. Вже є наземний пішохідний перехід в районі Бессарабського ринку. Його облаштували згідно з транспортною моделлю, провели дослідження пішохідних потоків і автомобільного руху. Було доведено, що пішоходам потрібен перехід саме в цьому місці, а не там, де він був раніше.

Анастасія Багаліка: Чому важливі саме наземні пішохідні переходи?

Юлія Салій: Наземні пішохідні переходи дозволяють усім групам містян вільно пересуватися. Якщо людина знаходиться у візку, пересувається з дитячою коляскою чи щось обмежує ї рух, їй важко спускатися вниз у підземний перехід чи підніматися східцями у надземний. Саме тому є сенс в наземних переходах, які вказують, що місто зручне для всіх. Якщо у місті облаштовані лише підземні пішохідні переходи, бачимо, що пріоритет за автомобілями.

Любомир Ференс: Майже кожна влада на словах декларує, що Київ — місто для киян. Чи теперішня міська влада має концепцію розвитку столиці?

Юлія Салій: У цьому році прийняли стратегію розвитку Києва. Але вона досить складна. У мене є сумніви щодо того, чи буде команда мера ефективно її виконувати.

Анастасія Багаліка: Останні дні 2016 року обговорювали петицію щодо встановлення в Києві мережі громадських вбиралень. Як ви вважаєте, чи буде ця ідея реалізована в 2017?

Юлія Салій: Якщо петиція збирає голоси, її розглядають в комісії та голосують за неї — тоді є всі шанси, що вона буде реалізована. Відколи були запущені петиції, ми можемо говорити про один кейс успішної реалізації — запущені нічні маршрути громадського транспорту. Хочеться сподіватися, що будуть облаштовані громадські вбиральні, бо це дуже важливо.

Анастасія Багаліка: Які ще проекти недореалізовані? Наприклад, проекти пішохідних вулиць.

Юлія Салій: Була спроба активістів привернути увагу широкого загалу та адміністрації до того, що киянам потрібні пішохідні вулиці. Є два проекти. Один стосується пішохідизації Контрактової площі. Було проведено дослідження, вже є проект. За моїми даними, проект підписаний чиновниками, але, як кажуть, не вистачає політичної волі його впровадити. Ще є проект щодо облаштування ще декількох наземних пішохідних переходів на Хрещатику.

Любомир Ференс: На вашу думку, чи має реальний вплив громадянське суспільство на теперішню владу в Києві?

Юлія Салій: За моїми спостереженнями, громадянське суспільство навчилося консолідуватися і тиснути на владу. Навіть за рік, що минув, я спостерігала багато оперативних мітингів і екологів, і активістів, які переймаються транспортною політикою Києва, під будівлями КМДА, Київради. Якщо тиск продовжуватиметься та буде системним, це може бути рушієм до якісних змін у міському просторі.

Анастасія Багаліка: Мені спали на думку ще два проекти: на Рибальському півострові та на Контрактовій площі (модель реконструкції площі).

Юлія Салій: Було проведено закритий архітектурний конкурс на проект облаштування Контрактової площі. Переміг дуже якісний проект, але, наскільки мені відомо, виникли складнощі щодо реалізації. Наразі невідомо, чи будуть здійснені ці роботи. Усе впирається в політичну волю та в бюджет.

Щодо Рибальського острова, є проект побудови житлових будинків, офісів. Це дуже дорогий проект, буде низькоповерхова забудова. Будуть канали, де власники квартир зможуть залишити свої яхти, як мені говорили. Це приватний проект, великий забудовник і вони рухаються в заданому напрямку.

Любомир Ференс: Київ перевантажений автівками. Виділено окрему смугу, де мав би рухатися лише громадський транспорт, однак цього не відбувається. Як зробити так, аби ця смуга використовувалася громадським транспортом, хто мав би за цим слідкувати?

Юлія Салій: Цього року був короткий період часу, коли декілька смуг працювали, зокрема, на вулиці Саксаганського. Але роботу цих смуг забезпечували патрульні поліцейські. Поки їхні автівки контролювали рух, смуги працювали. Коли їх прибрали, усі учасники дорожнього руху почали користуватися смугами для громадського транспорту.

Як на мене, одним з найбільш дієвих способів зробити так, аби смуги працювали, — суттєві штрафи за порушення. Порушення можна фіксувати за допомогою камер спостереження та патрульних поліцейських. Але складно забезпечити патруль на всю кількість смуг. Звичайно, має бути і політика міської влади, спрямована на популяризацію громадського транспорту, а самі містяни мають розуміти, для чого потрібні ці смуги.

Анастасія Багаліка: Ви зробили матеріал для «Хмарочосу», для якого говорили з журналістами, представниками креативних індустрій, громадськими активістами про те, чого вони очікують у 2017 році. Яка зміна найбільш очікувана? Як на мене, найбільш повторюваною є теза про комунікацію між найманим менеджментом Києва і киянами.

Юлія Салій: Найчастіше повторювалася думка, щодо роботи міського менеджменту. Декілька людей (Ілля Кенігштейн, Роман Зінченко, Зоя Звиняцьківська) говорили, що хотіли б бачити більш ефективну роботу мера та його команди. Зараз всі спостерігають велику кількість гасел та обіцянок, але за цим часто нічого не стоїть. І також люди хочуть, щоб мер усвідомив, що він є найманим працівником, якого найняла київська громада, щоб він розвивав міський простір, прислухався до того, чого хочуть самі містяни.

Анастасія Багаліка: Багато хто очікував, що інструментом спілкування з мером стануть електронні петиції. Як ви вважаєте, це сталося і працює в столиці?

Юлія Салій: Великий плюс, що електронні петиції були запроваджені. Вони  дали можливість киянам висловитися, проявити активність та підтримати ідеї. Це перший крок до певного діалогу.

Якщо говорити про дієвість, згідно зі звітом, представленим КМДА за 2016 рік, лише декілька петицій було реалізовано. Петиції підписуються, але ресурсів (чи бажання) для реалізації ще недостатньо.

Анастасія Багаліка: Що ще ви б відзначили серед ідей, які висловили опитані люди?

Юлія Салій: Це ведення конструктивного діалогу між активістами, експертами з розвитку міського середовища, представниками влади. Я згодна з цією думкою, бо зараз можна спостерігати велику кількість суперечок у Фейсбуці та поза ним. Дуже часто неможливо знайти конструктивне рішення — кожна група намагається відстояти свою думку. Але саме в конструктиві народжується спосіб вирішення проблем.

Також була думка з приводу київської архітектури, навіяна архітектурою театру на Подолі. Вона стосувалася того, що люди б хотіли бачити набагато більше сучасної архітектури, а не архітектури, яка будується зараз, але «косить» під старовину.

Анастасія Багаліка: Але це не завжди думка всього суспільства, адже ситуація з театром на Подолі збурила активні дискусії.

Юлія Салій: Так, думка загалу розкололася. Цікавий факт, що кожного року різні профільні світові видання підводять підсумки найкращих архітектурних будівель за рік. Цього року журнал The Wired назвав 25 найкращих архітектурних будівель, у список потрапили будівлі з поєднанням новітніх матеріалів; це надзвичайно сміливі проекти, які ніколи не мають класичної форми — віддалено вони чимось схожі на театр на Подолі. І мені б хотілося, щоб у Києві було набагато більше сучасної архітектури, щоб одного разу і київська будівля потрапила у список найкращих архітектурних будівель року.