Європейський суд загальної юрисдикції у середу, 8 листопада, ухвалив рішення про скасування санкцій стосовно колишнього народного депутата з «Партії регіонів» Юрія Іванющенка. Разом з тим, Генпрокуратура планує передати справи по оточенню Януковича до НАБУ. Що це означає й чого очікувати надалі? Говоримо з виконавчим директором Transparency International України Ярославом Юрчишином.
Дмитро Тузов: Хочеться почути вашу реакцію на рішення Європейського суду.
Ярослав Юрчишин: Рішення сумне, але досить очікуване. У той же день Європейський суд загальної юрисдикції, або як ще його називають Європейський суд першої інстанції, прийняв по справі іншого фігуранта санкційних списків, пана Клименка, протилежне рішення, тобто йому було відмовлено. Є цікавий нюанс, що за судові витрати у справі Іванющенка буде платити Рада Європи, оскільки вона програла позов. За судові витрати по Клименку буде платити сам Клименко. Нерозторопність української правоохоронної системи, недостатність доказів, відсутність не те щоби судових рішень, а й активних розслідувань по пану Іванющенку.
Досить цікава ситуація, бо зовсім недавно лише було призупинено кримінальне провадження, і лише рішенням Верховного Суду Генеральній прокуратурі вдалося його поновити. Відповідно, була дуже велика перерва, коли Іванющенко де-факто не був взагалі навіть під розслідуванням, не було по ньому кримінальних справ. Це дало змогу Європейському суду першої інстанції говорити про те, що на даний момент щодо Іванющенка є недостатня кількість фактів, а значить – обмежувати його права в доступі до ресурсів, які знаходяться на території Європейського Союзу, чи в доступі його самого до території Європейського Союзу – немає підстав. Таким чином, пан Іванющенко остаточно випав з так званого «списку Януковича», хоч номінально він з нього він випав ще раніше.
Євгенія Гончарук: Пишуть, що санкції все одно діють, ті, які були в 2015 році. Чи це виникла така колізія?
Ярослав Юрчишин: Треба розбиратися, але наскільки мені відомо – усі попередні санкції були так само оскаржені заявниками. Рада Європи, зважаючи на дуже повільне розслідування справ фігурантів санкційного списку, щороку своїм рішення, фактично, продовжує санкції. Кожного року це нове рішення. Кожне попереднє рішення оскаржується – або індивідуально, або колективно. У даному випадку – треба дивитися, чи зі сторони Юрія Іванющенка було оскарження санкцій 2015 року. Якщо не було, то номінально вони можуть діяти. Але насправді – навряд чи будь-які європейські банки в Європейському Союзі зараз зможуть заборонити йому доступ до активів, зважаючи на рішення Європейського Суду першої інстанції.
Ще залишається формат апеляції. Ця справа може бути оскаржена до суду Європейського Союзу, але лише із законодавчих підстав. Тобто Рада Європи має довести, що насправді європейське законодавство дозволяє заморожувати санкції. Це знову тривалий процес, це не Україна буде вирішувати де-факто чи входити в цю процедуру, а Рада Європи. Я, насправді, сумніваюся, що буде подана апеляція, особливо якщо не буде активізації справи по Юрі Іванющенку в Україні. Чи будуть ці справи активізовані в Україні? – Я, насправді, дуже сумніваюся, бо і час втрачено, і вже є рішення Європейського суду. Тут все показує, що скоріш за все, активи Юри Іванющена для України втрачені. Бо навіть якщо зараз українська сторона активно візьметься, і найближчим часом все-таки доводе до суду кримінальні провадження стосовно Юрія Іванющенка, а вони стосуються зловживання службовим становищем і розтрати майна, то, скоріш за все, до того часу його адвокати, його люди, які керують його фінансами за кордоном, просто виведуть всі фінанси – чи обготівкують, чи переведуть в юрисдикцію, на яку не поширюється санкційна заборона.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.