Громадське радіо
Євгенія Гончарук: Сьогодні відбудеться ваш концерт «Пісні української революції». Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
Тарас Компаніченко: Це продовження мого циклу виступів та концертів присвячених музиці та поезії Української революції 1917-21 років. Сьогоднішній концерт відбудеться в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва на території Лаври о 16 годині.
Виступ проходитиме у рамках виставки режисера Івана Канівця. Він зняв декілька фільмів про тогочасну революцію. Зокрема, «Тризуб Нептуна», «Українська революція за спогадами Всеволода Петріва».
Євгенія Гончарук: Де ви знаходите тексти цих пісень, ноти?
Тарас Компаніченко: На 98% це твори, які збереглися з нотами. Часто це не лише одноголосні, а й чотирьохголосні, і хорові розкладки. Це твори великого стилю. Знаходжу у збірниках опублікованих саме у 1917-21 роки, купую їх на антикварних розкладках. Деякі дарують друзі, прихильники. Інколи трапляються рукописні збірники.
Переважно, це авторські пісні. Бувало й таке, звісно, що люди не знали авторства і вважали пісні за народні.
Євгенія Гончарук: Зараз українські революційні пісні звучать для вас по-новому? Чи, на жаль, той самий сенс чуємо і зараз?
Тарас Компаніченко: Очевидно, що сенс той самий. Але це не завжди на жаль. Цінність цих пісень у тому, що вони говорять про свободу, рівність, братерство. Вони спрямовувалися на такі ідеали. Чисті, щирі, наївні пісні. Вони – вічні.
Якщо хочемо побачити справжнє, чисте обличчя тієї доби, то варто подивитися хто ту добу творив: Христя Алчевська, Олександр Олесь, Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Володимир Самійленко, Грицько Чупринка.
«Од синього Дону до сивих Карпат – одна нероздільна родина. Без рабства, без панства, насильства і ґрат – вільна, незалежна вкраїна», – писав січовий стрілець Олекса Копець з Канева. Саме такі тексти показують за які цінності, за які вартості і власне за що боролася Українська революція.
Повну версію розмови слухайте у доданому звукову файлі.