Громадське радіо
Анастасія Багаліка: У чому полягає ваша стратегія?
Зураб Аласанія: Збудувати суспільне мовлення. Можуть бути тисячі стратегій, але насправді має бути одне і теж — побудова суспільного мовлення, якого в країні немає. Є прекрасне Громадське радіо, яке нормально працює, але такого великого, державного мовника як раніше немає. Треба збудувати систему.
Анастасія Багаліка: Багато з тих, хто збирався побудувати цю систему, говорять, що на руїнах радянського мовника будувати дуже важко, що це, у тому числі пов’язано з інерцією працівників. Ви вже очолювали НТКУ. Можливо, легше будувати з чистого листа?
Зураб Аласанія: От є Громадське радіо, Громадське телебачення — це з чистого листа, але де масштаб? І що робити з тим, що веж є — зруйнувати, ліквідувати? Кажу як будівельник — це трохи менше, ніж з нуля, перебудувати — ще дорожче. Просто викинути на сміття — так не буває, там тільки майна на мільярди.
Анастасія Багаліка: Зі створенням НСТУ проблеми, які були, коли ви очолювали НТКУ, зникнуть?
Зураб Аласанія: Вони ще ускладняться.
Ірина Сампан: Чому?
Зураб Аласанія: Бо перед тим як щось стає краще, завжди стає гірше. Так це працює. Але тепер будуть більше розв’язані руки, з’являється надія.
Анастасія Багаліка: У яких сферах розв’яжуться руки?
Ведучому треба платити від 15 тисяч, а мінфін каже 3 200
Зураб Аласанія: Трохи зміниться тарифна сітка. Тільки мінфін каже, ви працюєте за бюджетним кодексом, значить маєте працювати за нашими тарифами. Але за такі гроші ніхто працювати не буде. Ведучому треба платити від 15 тисяч, а мінфін каже 3 200.
Ірина Сампан: Яку ж зарплатню будуть отримувати журналісти?
Зураб Аласанія: 6 600 гривень у журналіста, у редактора вдвічі вища. Далі ідуть коефіцієнти — як людина працює, що у неї є.
Анастасія Багаліка: Як будувати Суспільне, якщо всі класні кадри задіяні на комерційних каналах, які платять більше?
Зураб Аласанія: Ви мислите масштабами столиці. Решта країни живе не так. Наприклад, для Полтави 6 600 гривень — це зарплата.
Ірина Сампан: Які ще проблеми?
Зураб Аласанія: Вже згадана інерція людей. Одну третину треба міняти, брати нових на інші гроші. А старі скажуть, а чому не нас — ми за кращі гроші теж можемо працювати краще. Але я в це не вірю — якщо людина за малі гроші працює погано, за великі буде так само. Єдине що, ми маємо перенавчити працівників. Якщо вони відповідатимуть новим вимогам, залишити.
Ірина Сампан: Розкажіть про свою команду?
Зураб Аласанія: Це було складне питання. Члени правління — шість людей, це жорстко регламентовано, але є і решта команди, яка уже працює — це не сім тисяч, але сто людей точно. Правління розраховувалось на обрання, там мають бути і медійні люди. Я перебрав серед десь двадцяти, але не багато хто хоче працювати в НСТУ, на 5 років покласти своє життя на це.
Анастасія Багаліка: Де більша інерція — на радіо чи телебаченні?
Зураб Аласанія: Радіо трохи традиційніше і патріархальніше.
Анастасія Багаліка: Що чекатиме на радіо після того, як в НСТУ з’явиться новий очільник?
Cправа в тому, що ми веземо — який контент
Зураб Аласанія: Ми страшенно відстаємо від світу не тільки у техніці, але й у доставці. Молодь взагалі не слухає ні те, ні те. Я на радіо сподіваюсь більше, ніж на телебачення — воно оперативніше, його легше послухати. Але з введенням LTE і 5G не буде різниці, що дивитись у телефоні — радіо чи відео. Тому ми працюємо не з платформами — це транспорт, а справа в тому, що ми веземо — який контент.
Анастасія Багаліка: Зараз радійна редакція працює так, як і весь час існування національної радіокомпанії. Які будуть зміни? Новий статут, стандарти BBC — чи трансформує це роботу суспільного мовника так, що це стане одразу помітним?
Зураб Аласанія: Ми не намагаємось перевершити журналістику у світі. Стандарти — наше все, і так забагато гібридної війни.
Анастасія Багаліка: Зараз нема прецедентів, що журналіста звільняють за порушення стандартів?
Зураб Аласанія: Будуть. Це не стільки стосується центральних каналів, але у регіонах досі багато і джинси, і заказухи. Вони вже зжилися з цим і мислять тільки масштабами місцевої влади. Там буде багато жертв, бо вони не хочуть перемикатися.
Ірина Сампан: А як зі свободою слова, про яку йдеться у вашій стратегії? Дійсно є проблеми з цензурою зовнішньою чи внутрішньою?
Зураб Аласанія: Ні тої, ні тої нема. Місія має бути прописана, це зроблено. Знаєте, яка найкраща конституція у світі — Сталінська 1939 року — це експерти кажуть. Інша справа, що вона не працювала. У нас може бути прописано все, що завгодно, головне виконувати. Поки що, на жаль, у нашій країні все залежить від персони, яка очолює ту чи іншу структуру.
Керівник має налагодити процес так, щоб поїхати на 40-50 днів і це було непомітно. У нормальних країнах люди не знають прізвища свого прем’єр-міністра — ми його найняли, він працює, яка різниця, яке прізвище.
Ірина Сампан: Глядачі звикли до безкоштовного мовника, як навчити їх платити за інформацію?
Зураб Аласанія: Зараз йдеться навіть не про те, щоб платити, а хоча б сприймали. BBC виховувало британців 86 років. Нам теж треба починати — це невдячна справа, але потрібна. Ми змінюємо культуру. Журналістам зараз не вірять, наша справа — повернути довіру.
Анастасія Багаліка: Ваш відхід з НТКУ — чому ви вирішили повернутися в НСТУ?
Я не повертаюся, я нікуди не пішов
Зураб Аласанія: Я не повертаюся, я нікуди не пішов. Це був відхід у сторону, бо була проблема, яку, в принципі, не можна було вирішити методами, до яких я звик — чесними, чистими, прозорими. Я або був би повністю у бруді, або не зробив би справу. А справа — Євробачення — для України важливіша за мене. Тому я просто відійшов у сторону.
Ірина Сампан: Як ви зараз оцінюєте свої шанси перемогти у конкурсі на очільника НСТУ?
Зураб Аласанія: Байдуже, мені абсолютно байдуже. Я роблю свою справу, я не стою у черзі, не змагаюсь, не порівнюю стратегії. Бо розумію, що іншої просто взагалі не може бути. Інших шляхів немає — ти мусиш скоротити людей, оптимізувати компанію, почати робити класний контент. По-іншому не може бути.
Ірина Сампан: Як створити якісний український контент?
Зураб Аласанія: Це найважливіше і найважче питання. Ми так робили і втратили всі рейтинги. От Onuka — це український контент, але рейтинги втрачено. Тому я повторюю, що рейтинги — це не Суспільне. Я кожного дня слухаю радіо — це ж кошмарний український шансон.
Але знаєте, чого я радію — зараз на радіо беруть все, що є, бо вони мають заповнити квоти. Але я думаю, що тисяча людей слухають цю музику і думають «він може, а значить і я». Це означає, що за 2-3 роки постане нова індустрія. І тому я радію — зараз гірше, але буде краще.
Анастасія Багаліка: Якщо говорити про скорочення , то який відсоток людей відсіється?
Ірина Сампан: Кому боятися?
Всім боятися, кожному. Перші конкурси будуть з директорами
Зураб Аласанія: Всім боятися, кожному. Перші конкурси будуть з директорами. Вони мають змінювати свою функцію, зараз вони лізуть у творчість. Директор має бути менеджером, господарем, у творчу частину він не має лізти. Якщо старий директор не лізе у творчість і може всім керувати, він зможе залишитись. Потім підуть генпродюсери, редактори, журналісти. Це будуть паралельні процеси, але почнемо з директорів.
Ірина Сампан: Зараз ви можливий гарант закону про Суспільне мовлення, але у ньому є лазійка — військове мовлення. Лише міноборони може мати свою радіостанцію і телебачення — це добре чи погано? Суспільний мовник має втручатися в це?
Зураб Аласанія: Я ніколи в житті не довіряв державі і не збираюся. Це влада, і вони завжди у своєму інтересі. І знову ж таки питати ні в кого не буду. Суспільний мовник має робити все, що потрібно — у рамках закону. А там не йдеться про пропаганду, і вона заборонена. Ми точно не будемо йти в розріз — ми ж не вороги своєї держави — але це буде не так, як розуміє влада.