У студії Громадського радіо — керівник наукового відділу Довженко-Центру Станіслав Мензелевський.
Ірина Славінська: Говоритимемо про публікацію «Кіно Ревізія Донбасу 2.0». Про що ця книжка?
Станіслав Мензелевський: Це книжка про Донбас у кіно, про способи, якими його зображали в кіно. Перший український звуковий фільм — це «Ентузіазм (Симфонія Донбасу)» Дзиґи Вертова.
Вертов — відомий режисер-авангардист. Він досліджується у всіх кінознавчих студіях, на всіх кафедрах. Цікаво, що він працював саме в Україні. Спочатку він працював у Москві, потім його вигнали через формальні негаразди. Це все були початки політики сталінізації, приходу соцреалізму. В Україні на той час існувала специфічна організація Всеукраїнське фотокіноуправління, яке залучало культурні еліти. Вертов приїжджає в Україну і знімає фільм «Одинадцятий» про 10-ліття Жовтневої революції. Це перша спроба зафіксувати Донбас, показати індустріальний потенціал Донбасу. Вертов ще у 20-х роках їздив по Донбасу з агітаційним потягом і показував кіно, супроводжуючи його коментарем. Потім він знімає «Людину з кіноапаратом» — це топ-стрічка у всіх можливих топах, чи не найкраща документальна стрічка. Там зображені Київ, Одеса, Харків, є кілька кадрів Москви. Більшість світових дослідників вважають, що це все російські локації. Донбас теж зазвичай сприймається як російська територія, радянська територія, витісняючи той факт, що велика частина регіону — україномовна. Зводять весь Донбас до індустріальної частини. За це теж можна «подякувати» Вертову. Саме він звів весь регіон до індустріального ядра.
Андрій Куликов: Дехто знає, що спочатку був «Ентузіазм», а потім на Донбасі народився Леонід Биков. Що було між цим і після цього?
Станіслав Мензелевський: Найбільший пік — «Ентузіазм», а потім там з’являються деякі цікаві імена, але це вже не мейнстрім.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.