Чому гурт з 5-річною історією став номінантом «Відкриття року»? Іван Леньо про #Селекцію

У студії Громадського радіо фронтмен гурту Kozak System Іван Леньо. Говоримо про музичну премію для українських виконавців #Селекція.

Проголосувати за переможця номінації «Вибір публіки» можна тут.

Вікторія Єрмолаєва: Що це за премія #Селекція?

Іван Леньо: Це премія, яку започаткували наші друзі Джем ФМ. З того моменту, коли були введені квоти — а Джем ФМ як одна з тих радіостанцій, на якій працюють доволі адекватні люди — одними з перших почали у свою сітку вставляти велику кількість українських артистів.

Але не огульно, не всіх підряд, а тих, хто на їхню думку є професійними, якісними музикантами, які на рівних можуть конкурувати з російською музикою. На мій превеликий жаль, повністю закрити ефір від контенту ворога ми не можемо, так чи інакше ми ще довго будемо чути в ефірах російськомовну музику, але вже зараз ми можемо бачити таку правдиву конкуренцію.

Вікторія Єрмолаєва: Кого ви наразі вважаєте взірцем класної української музики?

Іван Леньо: Ось тих, хто зараз є в ротації у Джем ФМ. Оце і є, на мій погляд, такий об’єктивний зріз тих, хто на сьогодні показує якісь конкурентоспроможні результати.

Андрій Куликов: Ухильна відповідь.

Іван Леньо: Якщо говорити іменами, то я точно когось забуду, а вони на мене потім образяться.

Андрій Куликов: Ти сказав «російськомовна музика» — ти маєш на увазі справді всю російськомовну музику?

Іван Леньо: Ні, безперечно, я маю на увазі російськомовну музику від джерела, від носія, тобто від Російської Федерації. Не може українець, принаймні ще якийсь час може, але десь років через 30-40 у нас не повинно бути в Україні українців, які розмовляють іноземними мовами як своїми рідними. Ми можемо знати їх хоч десять, двадцять, але свою рідну ти мусиш знати.

Андрій Куликов: А як ми тоді будемо розрізняти? Не для всіх українців, які живуть в Україні, є рідною українська мова, і не для всіх буде.

Іван Леньо: Андрію, але ти повинен додавати слово «на жаль».

Андрій Куликов: Чому «на жаль»?

Іван Леньо: Тому що це не виховано. Ми можемо почати цю дискусію, вона буде довгою.

Андрій Куликов: Я не хочу, тому що великою мірою у нас з тобою погляди на цю тему збігаються.

Іван Леньо: Знаєш, мені, скажімо 40 років — я вважаю, що виглядаю достатньо адекватно для чоловіка у моїх роках. Але я знаю своїх однолітків, які виглядають, скажемо так, не підтягнуто. Питання його живота, обрюзглості лише у його ліні. Звичайно, він може придумати безліч філософських доводів, що це йому пасує, це модно, можливо, мати живіт. Але це не модно, це не красиво. Те саме питання мови — це просто лінь.

Андрій Куликов: Українці, які мешкають у Росії чи Казахстані — вони мають позбутися української мови?

Іван Леньо: Вони мають приїхати до дому.

Вікторія Єрмолаєва: На які номінації у #Селекції претендує Kozak System?

Іван Леньо: Наскільки я пам’ятаю, це «Відкриття року», що є абсолютно парадоксальним. Щоб пояснити чому такий гурт, який вже років вісімнадцять (у 1991 році виник гурт «Актус», який згодом перетворився на «Гайдамаки», а у 2012 році у Kozak System — ред.) їздить світом, концертує, випустив більше шести альбомів, стає всього «Відкриттям року» — у нас два шоу-бізнеси.

Я би сказав, що є дві категорії людей, одну з яких я би назвав пострадянською, а іншу — сучасними українцями. Оскільки величезна кількість медіа в Україні мають не українських власників, то їхні погляди і відрізняються від сучасних українців. Джем ФМ, будучи заснованою повністю на російському контенті — ще рік тому вся сітка складалася з російського року — на сьогодні пробує йти у ногу з часом. Вони взяли достатню кількість українських музикантів і от музиканти є для них відкриттям року.

Андрій Куликов: Які ще номінації у Kozak System?

Іван Леньо: «Вокаліст року» і «Пісня року». Я, взагалі, до таких речей як «вокаліст року» ставлюсь дуже філософськи і з посмішкою — це ж не спорт, ніхто не знає, якими критеріями визначати, хто краще співає або глибше передає інформацію.

Андрій Куликов: А яку пісню номіновано?

Іван Леньо: «Не моя».

Андрій Куликов: А якщо уявити, що є статуетка Івана Леньо — кому б ти віддав премію свого імені?

Іван Леньо: Як вокалісту, не задумуючись, віддав би Хливнюку. Як «відкриття року» — я не дуже слідкую, хто, коли виникає, але мені дуже подобається творчість Vivienne Mort. Я би віддав Джем ФМ за сміливість і за справедливість. Вони усвідомили потрібність квот і не взяли в ротацію всіх підряд, як це роблять деякі інші станції — у нас є такі, які суттєво понижають планку всього українського. Джем ФМ взяли найкраще і продовжують селекціонувати тих, хто дійсно гідний, і тому виходить доволі непогана конкуренція і зріз української сучасної музики.

Вікторія Єрмолаєва: А яку б номінацію ви присудили Громадському Радіо?

Іван Леньо: Незалежність. Хоча би тому, що один раз я був тут у гостях у Ірини Славінської і Лариси Денисенко, ми говорили відверто про все, що захотіли. І зараз тут я можу говорити все, що захочу. Це відчуття свободи для мене особисто дорожче різних інших форматів і фільтрів. Тому премію за свободу слова.