Чому люди сваряться про політику? Думка психолога

Говоримо з Алевтиною Шевченко

Ведучі

Василь Шандро,

Ірина Славінська

Гостi

Алевтина Шевченко

Чому люди сваряться про політику? Думка психолога
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_rankova-hvylya-17-11-15_shevchenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_rankova-hvylya-17-11-15_shevchenko.mp3
Чому люди сваряться про політику? Думка психолога
0:00
/
0:00

Алевтина Шевченко Фото: Громадське радіо

Основні тези від психологині Алевтини Шевченко:

Які причини активного оговорення політики

В країні досить важка ситуація. Це породжує тривогу. На початку війни ми всі пересварилися, у 2015 році був пік. Зараз вже структурувалися, щоб не заганяти себе до стресу. 

У людей є запит на позитивне, на позитивні новини, але чомусь ми їх мало чуємо. Ми маємо на увазі вміння вишукувати, помічати хороше, яке ми втрачаємо у стресових ситуаціях.

Політика навколо нас. Це наше життя. Ми залежимо від політики. Звичайно, про це говорять. Є ще потреба людини пояснити собі, не перебувати в ситуації невизначеності, тому вона все це обговорює. У людини є потреба пояснювати собі, що відбувається.

Коли людина говорить про те, що її хвилює, вона звільняється від напруги. Говорити треба. Але ще більше ти вивільняєшся, коли щось робиш, стаєш волонтером чи громадським активістом. Можна стати антикорупційним активістом, якщо тебе так хвилює корупція, організовувати акції, якщо тебе дуже хвилює забруднення навколишнього середовища. Це ще краще для людини. І зараз для цього є всі можливості.

Є анекдот про дитину, яка не говорила до 6 років, а потім сказала, що суп пересолений. Її запитали, чому вона не говорила раніше, на що дитина відповіла, що до цього все було нормально. А ми весь час говоримо, тому що нам супу можуть і не дати. Дитина може захистити себе тільки тим, що може дуже сильно закричати. Так оце і ми кричимо про політику, коли у нас фрустрація.

«Нехай хтось прийде і зробить» – це вже частина інакшого, пострадянського менталітету. За радянщини люди були відсторонені від прийняття рішень, вони були гвинтиками. Зараз вони мислять так само, думають, що ні на що не можуть впливати.

Чи варто сваритися з родичами про політику раз і назавжди? Чи треба «вимикати» політичні теми?

«Вимикати» можна вже після того, як щось обговорено. Домовитися, що ми цього не обговорюємо, – це вже якась домовленість. Мабуть, усі, хто міг, вже розсварилися, дехто порозлучався. Я знаю трагічні розповіді моїх клієнтів, які не спілкуються, наприклад, з батьками. Це трагічна тема, вона виникає ще з часів Хвильового.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.