Про заяву щодо об’єднання грецької та турецької частин Кіпру говоримо з філософом та політологом Володимиром Єрмоленком (Інтерньюз-Україна) про перспективи цього об’єднання для Кіпру, що воно може дати Україні, а також чи потрібне це об’єднання ЄС.
Євген Павлюковський: Про ідею об’єднання Кіпру говорять, як мінімум, з 2014-го року. З чим пов’язана активізація обох сторін?
Володимир Єрмоленко: Пов’язана з тим, що розділення триває ще з початку 70-х. Воно завжди було великою проблемою для Європи. І Греція, і Туреччина, які сперечаються за Кіпр, є членами НАТО. Це велика проблема. Зараз йде процес обережного зближення Туреччини і ЄС, йдуть спроби вирішити цю проблему.
Анастасія Багаліка: Все ж різке зближення пов’язане з тим, що Туреччина хоче отримати безвізовий режим від ЄС і стати членом європейської спільноти?
Володимир Єрмоленко: Я не знаю щодо члену ЄС. Можна сказати, що Туреччина в парадоксальному становищі. Реальний процес вступу до ЄС (Туреччина перебуває в процесі переговорів про членство) збігся з тим, що ісламісти стали дедалі сильнішими. Партія, яка зараз при владі ставить великий знак питання під вестернізованим баченням Туреччини, яке йде від Ататюрка.
Чи хоче Туреччина стати у ЄС зараз? Я сумніваюсь. Але те, що сьогодні вона намагається стати лідером регіону і мати якнайменші проблеми із своїми сусідами — це так.
Євген Павлюковський: Але Туреччина періодично закидає пропозиції ЄС. Пам‘ятаємо, що були пропозиції зробити турецьку мову офіційною мовою ЄС, яку тоді відхилили. Наскільки можна говорити, що об’єднання більше потрібне Туреччині, ніж грецькій частині Кіпру чи ЄС?
Володимир Єрмоленко: ЄС об‘єднання Кіпру, безумовно, потрібно. Це одна з останніх точок заморожених конфліктів у ЄС. Це, можливо, більша проблема, аніж проблема басків у Іспанії чи ІРА. Необ’єднання Кіпру ставить величезні проблеми.
Увесь Кіпр офіційно є членом ЄС. Оскільки існує проблема розділеності і існування не визнаної частини Кіпру — це ставить проблему кордонів, шенгенської зони. З іншого боку, ситуація Кіпру показує, що країна може бути членом ЄС, маючи якийсь заморожений конфлікт на своїй території. Це певний сигнал для України чи Молдови, які теж мають конфлікти.
Євген Павлюковський: Якщо ця тема зникне і Кіпр об’єднається, чи зможе Україна чи Молдова з подібними аргументами апелювати до ЄС і наголошувати на цьому? Чи варто це робити?
Володимир Єрмоленко: Так, звісно. Тут може бути багато прецедентів (і балканські, і питання Косово). Але історія з Кіпром — показник того, що країна, яка має проблему замороженого конфлікту може претендувати на членство в ЄС і на вступ до шенгенської зони.