Демонстрація російських фільмів в українських маршрутках є незаконною — нардеп

Сьогодні минув місяць, як почав діяти закон про квоти на звучання української музики в ефірі всіх радіостанцій. Української музики має бути не менше 25% щогодини

Про підсумки першого місяця дії квот на українську музику на радіо та наявність фільмів про російську армію на наших телеекранах поговоримо з народним депутатом Верховної Ради від фракції «Самопоміч», заступницею голови комітету ВР культури та духовності Іриною Подоляк.

Наталя Соколенко: Чи могли б ви повірити ще 3 місяці тому, що буде запроваджена така велика кількість українських квот?

Ірина Подоляк: Ні для кого не секрет, що для величезної частини громадян України їхнє життя та спосіб мислення формує радіо та телебачення. Тому, очевидно, що запровадження такої норми квот українського контенту було необхідним.

З нами на зв’язку співачка Ейра, яка завдяки тим народним депутатам, які лобіювали закон про впровадження квот, вперше потрапила в радіоефір.

Ейра: Я також лобіювала цей закон, і тепер скористалася його перевагами. Я відвідувала комітети і разом з народними депутатами та громадськими діячами сприяли його просуванню. Ми боролися з гравцями радіоіндустрії, які виступали проти такої ініціативи. Але зараз я приємно вражена тим, що радіостанції, наприклад, Хіт-FM дуже сумлінно виконують закон.

І моя пісня, яка була записана 7 років тому, і яку брали тільки на Львівську хвилю, потрапила на Хіт-FM, вона виявилась хітовою і крутою, її розглянули саме завдяки квотам.

Наталя Соколенко: Чи отримуєте ви вже авторські відрахування від того, що ваші пісні звучать на радіо? Або, можливо, ви маєте таку інформацію щодо інших виконавців?

Ейра: Так, я буду отримувати відрахування, тому що підписана з товариствами по управлінню колективними правами.

Наталя Соколенко: Що у вас змінилося за цей місць?

Ейра: Минув лише місяць, але ще до прийняття цього закону, ми відчули, як більш відкрито музичні редактори реагують на нові імена. Наприклад, моя нова пісня попала на Kiss-Fm, на DJ-Fm, в той час коли радіогравці говорили, що немає хорошої нішевої української музики.

Дмитро Тузов: А ви свідомі того, що тепер вам доведеться боротися з українськими метрами, адже відчувається домінування «розкручених» гуртів та виконавців?

Ейра: Насправді, я не конкурую і не борюсь, а просто якісно роблю свою справу. Інколи все залежить від музичних редакторів: деякі відкривають нові імена і ставлять їх в ефір, а деякі не докладають зусиль, і ставлять одних і тих самих — Ірину Білик, Океан Ельзи, Віктора Павліка тощо.

Але я думаю, з часом ситуація зміниться, і люди докопаються до професіональної української музики, яка є насправді.

Дмитро Тузов: Дійсно, зараз люди скаржаться, що тепер їм доводиться слухати одне й те саме. А це вже насичення, і воно може викликати емоційну алергію.

Ірина Подоляк: Справа в тому, що нам бракує професійних кадрів в медіа менеджменті, тому, якщо музичні редактори хочуть, щоб рейтинги музичних радіостанцій зростали і не падали, їм потрібно розвиватися і знати предмет, з яким ти працюєш. Якщо кожного разу крутити одне й те саме, потенціал радіостанцій вичерпується і слухач втомлюється. Якщо це відбувається, падають рейтинги.

Наталя Соколенко: Я іноді їжджу в передмістя на маршрутці. А водії маршрутки дуже полюблять радіо «Шансон». І от коли на цьому радіо я чую Океан Ельзи, навіть, якщо його і забагато, то я вважаю, що це перемога.

Ірина Подоляк: Я вважаю, що в маршрутному таксі взагалі не повинна звучати музика. Громадський транспорт не для того, щоб крутити музику. І я знаю, що в людей звучання музики у маршрутках вже викликає певне несприйняття. Це означає, що люди теж змінюються, вони теж розуміють, хто яку послугу повинен надавати. Яку послугу має надавати радіо, а яку — маршрутка.

Наталя Соколенко: Якщо ми вже заговорили про маршрутки, то я скажу про наболіле. Шансон — це ще квіточки. В міжміських маршрутках крутять російські фільми, і це біда. Ці фільми свіжі за 2014-2015 рік, де п’яні російські поліцейські піднімають келихи і виголошують «Крим наш». Цікаво, що на телеканалах заборонено такі покази, але виявляється, що ще й інші канали доставки такої інформації.

Ірина Подоляк: Є ліцензія на перевезення, в цій ліцензії чітко сказано, яка послуга має надаватися. Все, що поза межами цієї ліцензії і використовується протизаконно, має бути карне, або ліцензія з таким перевізником має бути розірвана.

Дмитро Тузов: Але це ж не протизаконно?

Ірина Подоляк: Як це не протизаконно? Не може кожна дрібниця на місцевому рівні регулюватися законами ВР, так ми заженемо себе у кут. Але це питання офіційно можна вирішити на рівні обласних рад, які грають тендери з перевізниками, які укладають ліцензії з ними, які підписують відповідні угоди.

Потрібна зрілість суспільства, потрібно, щоб громадяни звертались до міністра Омеляна, до своїх обласних рад. По-перше, це протизаконно, по-друге, це засмічує інформаційний простір, по-третє, це не та послуга, яка передбачена.

Наприклад, в Європі немає в міжміських маршрутках ніяких телевізорів із трансляцією фільмів. Це не властива послуга.

І тому, якщо це має бути врегульовано чи на рівні якогось підзаконного акту, чи на рівні тої ж ліцензійної угоди з перевізником, це можна і потрібно зробити. Потрібно зазначати в угоді, що будь-які види діяльності, окрім перевезення, забороняються.