В ефірі «Громадського радіо» говоримо про зняття депутатської недоторканності та можливі арешти народних депутатів, яких звинувачують у зловживаннях.
Тетяна Трощинська: У нас є досвід ситуацій з нардепами Клюєвим та Мосійчуком. Чому виникає ситуація, коли Верховна Рада дає дозвіл на затримання і зняття депутатської недоторканності, але до прийняття рішення ці особи зникають?
Михайло Жернаков: Проблема — у розриві часу між прийняттям рішення та тим, коли особа дізнається про цей факт. Це дає можливість народному депутатові спокійно зібрати валізу та поїхати куди завгодно, як це сталось з Онищенком. В цьому випадку можна зробити так само, як і з недоторканністю суддів — обмежити депутатську недоторканність до функціональної. Бо є випадки, коли депутат діє так само, які будь-яка інша людина. Тому мають бути випадки, коли депутата можна затримати на місці злочину або після його вчинення.
Якщо з Клюєвим все тривало довго і це дало можливість виїхати з країни, то Мосійчука зустріли прямо біля зали парламенту. Тут постає питання про очевидну вибірковість. Але проблема відсутності невідворотності покарання так чи інакше існує. Без реформи правосуддя та правоохоронних органів змінити це неможливо.
Тетяна Трощинська: Про яку частину реформи правосуддя ви зараз говорите?
Михайло Жернаков: Окрім судової реформи, необхідно перезапустити реформу прокуратури, прийняти закони про адвокатуру, КС та чимало інших законів. Також треба прийняти зміни до ще не підписаного закону про судоустрій та статус суддів. Бо механізми формування нового Верховного Суду є неефективними. Є ризик під виглядом реформи зробити судові органи підконтрольними, зокрема Адміністрації президента.