Громадське радіо
Пояснює Андрій Герус, екс-член НКРЕКП експерт з питань енергетики.
Анастасія Багаліка: Чи варто українські ціни на газ розраховувати за рівнем цін на європейських ринках?
Андрій Герус: Тут потрібно розуміти, що є два підходи, які потрібно застосовувати.
Перший підхід. Якщо в нас в Україні є свій ресурс і його достатньо, наприклад, вугілля або газ, то тоді прив’язка до європейських цін є неправильною, тому що ми там нічого не закуповуємо.
Другий підхід. Якщо ми імпортуємо якийсь ресурс, то нам доводиться купляти. В такому випадку чисто теоретично прив’язка нібито є правильною.
Перш за все, треба визначати, чи в нас свого ресурсу є достатньо, чи нам цей ресурс доводиться імпортувати.
Коли визначились ті речі, вступає в дію наступний фактор. Навіть, якщо теоретично правильне таке тарифоутворення, то чи можна в українських реаліях його застосувати. І тут ми підходимо до тарифоутворення в сфері газу. Якщо теоретично ми імпортуємо значну частину газу, а вітчизняного не вистачає, то не можна ж поділити споживачів, що хтось купує вітчизняний газ за дешевшою ціною, а хтось — закордонний по імпортній ціні. І якщо ми закуповуємо газ, то може бути імпортний паритет. Але при певному рівні тарифів, зокрема, на газ, в нас значна частина домогосподарств буде на субсидіях, за підрахунками таких домогосподарств може бути до 60%. А якщо до 60% домогосподарств на субсидіях, це створює серйозні перекоси в бюджеті, в стимулах бути енергоефективними, і унеможливлює так звану монетизацію субсидій.
Тому треба враховувати багато факторів, і в нас днями була новина, що уряд вирішив не піднімати ціну на газ. Я думаю, що уряд врахував багато факторів, зокрема фактор соціальної напруги.
На те вугілля, яке не імпортується, встановлювати ціну за схемою «Роттердам+» м’яко кажучи неправильно. Це призвело до того, що додатково зі споживачів через цю формулу було зібрано більше 16 мільярдів гривень
Анастасія Багаліка: Що з вугіллям?
Андрій Герус: З вугіллям ситуація інакша, аніж з газом, тому що є два типи вугілля. Це газова марка групи «Г», і антрацит, який возили з ОРДЛО. Всього вугілля, якого нам потрібно для енергетики і щоб все нормально працювало, потрібно десь до 30 мільйонів тон. Із цього обсягу 80% — це марка «Г», так звана газова група. Вона видобувається повністю в Україні. І на контрольованій території є марка «Г», ми всі ці шахти контролюємо. Відповідно, на таке вугілля встановлювати імпортний паритет, як ціна в «Роттердамі» + доставка в Україну + перевалка в порту, це не зовсім, м’яко кажучи, виправдано.
Але є ще 20% вугілля антрациту. Зараз, дійсно, ми його імпортуємо, тому там може бути імпортний паритет, і він був встановлений вже давно. Проте цей паритет — «Роттердам +» був встановлений і на марку «Г», і на антрацит. Тому, коли говорять, що Україна втратила вугілля, насправді споживачі платили в тарифі імпортну ціну того вугілля по формулі «Роттердам+». Тому для споживачів нічого не змінилося, як платили, так і платять. Можливо, змінилося для тих, хто це вугілля видобував, але це вже приватні прибутки і окрема історія.
В нас на сьогоднішній день тарифи для бізнесу вищі, ніж в багатьох країнах Європи
Анастасія Багаліка: Якщо ми спробуємо резюмувати те, що відбувається зараз з темою тарифів на комунальні послуги, які тенденції ми бачимо?
Андрій Герус: Ми знаємо, що 90% вугілля, яке видобувається, знаходиться в приватних руках — це компанія ДЕТЕК Рината Ахметова. І на те вугілля, яке не імпортується, встановлювати ціну за схемою «Роттердам+» м’яко кажучи неправильно. Це призвело до того, що додатково зі споживачів через цю формулу було зібрано більше 16 мільярдів гривень. Тобто в тарифах на електроенергію, дійсно, є завищення. Перш за все через таку формулу. І в нас на сьогоднішній день тарифи для бізнесу вищі, ніж в багатьох країнах Європи.
Зрозуміло, що підвищення електроенергії тягне за собою підняття тарифів на воду, тому що в тарифі на воду 40% — це електроенергія.
Далі — підвищується вартість проїзду в метро і так далі.
На мою думку, тарифи виросли забагато, можна було б зробити, щоб це відбувалося трохи м’якше.
Проте, якщо ці формули будуть існувати і далі, то є ризик, що тарифи зростатимуть і надалі.