«Громадське радіо»
Вікторія Єрмолаєва: Вперше Дні української культури у Відні пройшли у 2015 році. Як зі ці 2 роки захід змінився? Які плани цього разу?
Олександра Саєнко: Ця ініціатива виникла у середовищі активістів віденського Євромайдану, коли на початку 2015 року ми вирішили переключитись від суто політичних акцій до більш мирних. Я думаю, ні для кого не секрет, що у міжнародній пресі Україна виглядає як жертва, і всі від цього втомилися — і громада, і міжнародна спільнота. Ми хотіли додати позитиву до цього образу, тим більше, що про Україну мало відомо, а є якісь дивні, поверхові асоціації.
Ми вирішили, що у нас є чим похвалитися, і виступили з цією ініціативою. Звичайно, ми були аматорами, але такими дуже гарячими аматорами — сподіваюсь, що станемо професіоналами. Програма була мультидисциплінарна — театр, музика, література, візуальне мистецтво. Ці дні пройшли дуже вдало, був дуже позитивний резонанс, хоч все організувалося спонтанно, і ми вирішили це продовжити.
Але у нас обмежений ресурс (і людський, і фінансовий), тому вийшла така затримка. І ми вирішили тепер проводити не восени, а навесні — коли тепло і можна багато заходів робити на вулиці. Зараз активно працюємо над ребрендингом, хочемо створити власну назву, проводити це як регулярний фестиваль.
Вікторія Єрмолаєва: Яка програма цього року?
Олександра Саєнко: Цього разу програма також буде мультидисциплінарною: музика, література, візуальне мистецтво, ми лише трохи поміняли акценти. У нас дуже багатий вибір, митці самі звертаються, прагнуть вийти за межі України. Буде опера IYOV, яку поставив відомий режисер Влад Троїцький, проект Бах у джазі, який подорожує закордонними гастролями — Two Violins і тріо Наталі Лебедєвої.
Вікторія Єрмолаєва: У програмі є флешмоб «Петриківський розпис» — що це буде?
Олександра Саєнко: До нас приїдуть одні з кращих майстрів. Вони запропонували зробити розпис і залучити до цього перехожих — ми плануємо, що це буде об’єкт у центрі міста, художники показуватимуть, а перехожі зможуть долучитися до великої картини.
Євгенія Гончарук: А якою буде літературна частина, які письменники?
Олександра Саєнко: Звичайно, ми обирали не випадково, це будуть дві наші сучасні українські письменниці — ми хочемо позиціонувати і представляти нову українську літературу — які видаються німецькою мовою в Австрії. Катерина Бабкіна і Тетяна Малярчук, яка уже багато років живе у Відні.
Вікторія Єрмолаєва: Хто цікавиться Днями української культури у Відні — це діаспора чи місцеві жителі, які хочуть побачити, що таке українська культура?
Олександра Саєнко: Звичайно, громада цікавиться, і ностальгія, і ми гарні події робимо. Але наша мета була привернути увагу міжнародної спільноти — і не менше 50% була саме міжнародна аудиторія. Переважно це люди, які цікавляться темою України, які люблять конкретних митців. Всі німецькомовні країни обожнюють Жадана, тому на його читаннях був аншлаг.
Євгенія Гончарук: Чи бачили ви австрійських чиновників на Днях української культури?
Олександра Саєнко: Вони були у неофіційному статусі. Мої особисті знайомі з МЗС, аташе з питань культури різних посольств.
Вікторія Єрмолаєва: А як взагалі змінюється відношення австрійців до України, що вони знають, говорять про нашу країну? Чи проінформовані вони про те, що насправді коїться на сході України, про анексію Криму?
Олександра Саєнко: Дуже по-різному. Воно змінюється дуже потрошку, за два роки ми не зможемо змінити ситуацію — дуже багато років ми втратили, коли вони взагалі нічого не знали про Україну. Крім того, саме в Австрії дуже великий вплив російської пропаганди, і тому широкі маси знають про Україну у тому ключі, як це подається російськими ЗМІ. Ми працюємо, але наша аудиторія ще досить невелика. Але є люди, які щиро цікавляться тим, що у нас відбувається або якимось чином пов’язані з Україною.