Розкаже психологиня Альона Лук’янчук.
Якщо хлопчик насильно цілує дівчинку — це насилля.
Якщо вас в автобусі раптом хтось смикає за сідниці — це насилля.
Якщо друг батька садить дівчинку на коліна та починає її гладити, а дівчинці це не приємно — це насилля.
В цьому переконана психолог Альона Лук’янчук, яка говорить, що в нас немає поняття, де кордони, ми не говорим про це дітям, тому що самі не знаємо, де норма.
«Но если с детьми об этом не говорить, они потом к нам и не придут. Дети очень хорошо чувствуют, какие темы табуированы, а какие — нет. Если вдруг с ребенком произошло сексуальное насилие — мальчики зажимали девочек, или какой-то дядя погладил по голове, или какой-то дядя посадил на колени, ребенку стыдно будет сказать об этом маме, если мама с ним не в диалоге», — розповідає Альона Лук’янчук.
Психолог стверджує, що починати говорити про сексуальний досвід і насильство потрібно з самого малечку.
«Можно поговорить о том, может ли мальчик щипать девочку или нет, можно ли мальчику показывать свои половые органы, то, что дети делают вообще, изучая мир. Это нормально и естественно. Пока дети не видят осуждения родителей, они ведут себя естественно. Нужно рассказывать, что взрослые люди не могут тебя трогать и так далее», — зазначає психолог.
Перші дзвіночки того, що дитина стала жертвою сексуального насилля.
Будь-які зміни звичного ритму життя має батьків стурбувати.
Дівчата можуть перестати обійматися з батьками, починають бути агресивними.
Дитина не йде на руки, замикається, не хоче десь йти.
Дитина погано спить.
З’являється регрес у розвитку.
Дитина стає роздратованою.
Психолог зауважує, що батьки зможуть виявити, де виникла проблема, якщо будут уважними до дитини.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.