фото із Facebook сторінки Інни Борзило
Гостя – співзасновниця та дослідниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу Інна Борзило.
Інна Борзило: Вісім місяців тому ми зацікавились питанням «Що буде, коли вакцину винайдуть? Чи з’явиться рух антивакцинаторів? Чи не з’явиться шалений обсяг міфотворчості, який завадить українцям дослухатись до наукових аргументів і створити колективний імунітет?». Ми вже тоді розуміли, що це стандартна схема розвитку будь-яких новацій, тим більше що такі міфи до нас доходили ще вісім місяців тому. Було вирішено, що треба діяти на випередження і провести ряд досліджень, щоб спиратись не на свої відчуття, а робити рекомендації, засновані на різних видах соціології.
Було кілька етапів дослідження — ми виміряли ставлення українців до вакцинації, довіру до різних джерел, інформації, дізнались, які є побоювання, теми, які цікавлять українців, що ми хочемо знати більше про своє здоров’я, про пандемію, методи її попередження. Ми виміряли окремо, як це виглядає в інших країнах, тобто, провели метадослідження усіх відкритих соціологічних досліджень європейських країн, Канади, Сполучених Штатів, щоб зрозуміти — це лише наша особливість, чи це в принципі такі страхи є в усьому світі. Вони, ці страхи, є усюди.
Потім ми дослідили окремо соціальні мережі: лідерів думок, повідомлення медіа, які є, зокрема у Facebook, в інших соціальних мережах українців, для того, щоб побачити те, чого немає в наших стрічках новин.
І, наостанок, коли вже ми сформулювали свою гіпотезу, не лише «чого бояться», а «як треба говорити», «як можна цей страх подолати» і «викликати довіру за допомогою контенту» — ми створили такий контент, більше сорока матеріалів різними нашими партнерськими редакціями, і дослідили вже його сприйняття у форматі глибинних фокус-груп, щоб перевірити нашу гіпотезу.
Одразу можу сказати, що агресію викликає надмірна політизація теми. На жаль, українці сприймають вакцинацію як «політичну історію», у тому числі і завдяки прихильності певних медіа до цитування заяв певних політиків у контексті громадського здоров’я — хтось щось заявив, десь щось підписали тощо.
Дуже збивають з пантелику так звані «диванні експерти». Коли коментують цю тему не імунологи, інфекціоністи, медики, а медійні обличчя, які не вилазять з певних телестудій. Вони такі собі «фахівці широкого профілю», які транслюють свої упередження на більш широку аудиторію. Це негативно сприймається усіма і не несе ніякого результату.
На сьогодні можу констатувати, що дійсно якісну інформацію можна отримати у вузьких спеціалістів, тих, хто дійсно займається питанням імунітету і питаннями різних інфекцій. Вони на передовій наукового прогресу, доказової медицини, і той масштаб клінічних досліджень, який зараз доступний про дію вакцин у довгостроковій перспективі, вже дозволяє говорити про те, що, так, воно спрацьовує, так, може бути повторне зараження, і так, той самий Ізраїль після вакцинації більш ніж 80% населення вже майже подолав пандемію і повернувся до нормального життя.
Тут треба звертати увагу і лікарів, і самої аудиторії на результати досліджень світових. Україна в процесі вакцинації трохи відстає, але в світі вже є успішні приклади, які доводять, що розрахунок на колективний імунітет спрацьовує.
Багато медіа, на жаль, нагнітають, тому що це викликає інтерес аудиторії. Стають вірусними відео, де поширюються якісь сварки, лякалки, залякування, міфи різні про вакцинацію. Це робиться з метою залучення уваги аудиторії, але зовсім не слугує меті просвітництва аудиторії. На жаль, є медіа, які не демонструють відповідність журналістським стандартам роботи, але є дуже фахові редакції на регіональних рівнях, які дослухаються, які самі почали шукати відповіді для якісної комунікації.
Висновок нашої історії — те, що ми називаємо «конструктивною журналістикою», «журналістикою рішень», «персональні історії», без політизації, без нагнітання паніки, особисті історії вакцинації, розказані простою мовою, викликають довіру аудиторії, вони викликають бажання розібратися в темі і зробити усвідомлене рішення щодо себе.
Варто розуміти, що навіть звичне для українців щеплення від грипу також має побічні дії. І щеплення від туберкульозу, будь-яке щеплення може мати побічну дію. Побічна дія вакцини — це науково допустима історія, але вона може мати різну похибку. У випадку зареєстрованих в Україні вакцин від коронавірусу переваги від вакцинації значно перевищують будь-які можливі ризики. Треба пояснювати, що навіть якщо з вами щось станеться, ви почуваєте себе некомфортно після вакцинації, медики знову ж таки кваліфіковано нададуть вам медичну допомогу навіть у тому ж кабінеті, бо вони, згідно протоколу, обладнані і оснащені усіма необхідними медикаментами для надання допомоги. Шанси на те, що з вами буде якась халепа дуже мізерні, а те, що ви зможете повернутись до нормального життя, подорожувати, працювати, соціалізуватись після того, як отримаєте щеплення — майже гарантовано.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS