Експортний потенціал та рівень технологій мають бути першим пріоритетом спрямування коштів, — Анатолій Максюта

У студії Громадського радіо Анатолій Максюта, екс-заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі.

Любомир Ференс: Про План Маршалла почали говорити ще в липні на саміті Україна-ЄС. Тобто тоді з’явилася ідея надання масштабної фінансової підтримки Україні з боку Європейського Союзу. Учора з’явився коментар Міністра економічного розвитку та торгівлі, він сказав, що план Маршалла для України розрахований на 10 років, в середньостроковій перспективі передбачає виділення по 5 млрд. доларів на рік. Наскільки реальним є план Маршалла для України, щоб було щорічне вливання 5 млрд? Звідки ці гроші можна буде взяти, і чому Захід був би зацікавлений нам їх дати?

Анатолій Максюта: Розмова про План Маршалла була не тільки цим літом, вона була ще одразу в 2014 році після Майдану, але це питання тоді тихо пройшло, реакції не було, і Україна почала реалізовувати програму реформ, яка була заснована на тому, щоб здійснити дерегуляцію, приватизацію і так далі. Протягом всього цього часу виникали ініціативи то з Франції, то з Німеччини, що в Україні, крім реформ, які полягають у створені інституцій, середовища, потрібні реформи, які би принесли реальне економічне зростання, тому що громадяни із задоволенням слухають всі ці розмови, але, зрештою, вони дивляться в свої гаманці, на своє майбутнє, і це для них стає важливішим, тому отакий план, який би дав економічне зростання сьогодні став актуальний, тому про нього і йде мова. Коли ми говоримо про План Маршалла, то повинні розуміти, що це не є аналогія Плану Маршалла, який було реалізовано в післявоєнній Західній Європі, а це просто певний бренд, просто, щоб ми знали про що йде мова. А мова має йти про відновлення економіки України. Те, що сьогодні заявляє Уряд, на мій погляд – це трохи випередження подій, тому що як такого Плану Маршалла немає, і іншого плану немає. Є наміри дати Україні кошти, це інвестиції, зараз говориться 5 млрд. євро на рік, і за думкою ініціаторів передбачається, що це буде зростання економіки на 6%. Ну відверто кажучи, ніхто не бачив цих розрахунків. Чому 5 млрд? На наш погляд – це занадто мало. Це той рівень іноземних інвестицій, які сьогодні надходять в Україну, і ми не бачимо економічного зростання, воно таке кволеньке на рівні 1-2%. Для того, щоб воно стало 7%,  як це потрібно реально для того, щоб Україна хоча б безнадійно не відставала від своїх європейських партнерів, то треба в десяток разів більші обсяги інвестицій в Україну.

Любомир Ференс: Після розпаду СРСР також підносилася ідея Плану Маршалла для пострадянських країн. Але тоді відмовились давати кошти, хоча вони були набагато меншими. Який інтерес Заходу, щоб нам їх дати? Коли післявоєнним країнам США давали гроші, вони мали якийсь інтерес, і ставили чіткі умови: наприклад, ви продаєте пшеницю за певною ціною, і можете купувати тільки в цієї країни.

Анатолій Максюта: Основним інтересом Заходу тоді було зупинити експансію комунізму на західну частину Європи. Але треба розуміти, що жодна країна не робить нічого без економічної вигоди, навіть політична вигода є умовою для економічної. Тоді це була частина глобальної Доктрини Трумена, яка передбачала те, щоб стримати експансію комунізму на західну частину, і частиною цього було надати кошти країнам Західної Європи на відновлення, і продемонструвати, що Західна модель економіки є краща за Східну. У цьому плані тут ситуація дуже схожа, тому що на моє переконання, якби сьогодні Західні країни вклали кошти в Україну, і ми б продемонстрували, що Україна є успішним прикладом для країн СНД, для всіх інших країн цього регіону, що вона створила таку економічну систему – це було б великим поштовхом на розширення тої ж демократії і так далі, це мала б бути основна причина, і це б за собою потягнуло вирішення політичних і військових проблем, тому що якщо Україна буде бідною країною, то оцей конфлікт найбільш ймовірно буде продовжувати тліти, якщо Україна стане успішною – є можливість показати приклад, в тому числі і для Криму, і для всіх. Друге, для чого цим країнам це вигідно – Україна могла б стати гарним вкладенням інвестицій, і ці країни просто могли б заробляти, вкладаючи інвестиції в Україну. Сьогодні вони не вкладають, тому що тут є, з одного боку, збройний конфлікт, з іншого боку – непевність в тому, що ці інвестиції не заберуть в них на другий день після того, як вони там побудують завод. Уряд має мати чітку позицію, і переконати інвесторів, що в Україні є необхідні інституції і механізми, які б убезпечили інвесторів від втрати інвестицій. Це починається з валютного законодавства, страхування, гарантування, кредитування і так далі, це цілий комплекс заходів. На моє переконання в Україні з 2014 року відбуваються так звані ліберальні реформи, йде створення інституцій, дерегуляція, але немає результатів цих реформ, але вони свою справу зробили: щось створилося антикорупційне, є спрощення отримання документів і так далі. Сьогодні треба переходити до другого етапу, етапу пришвидшеного економічного зростання. Якщо цього не буде, то всі зусилля будуть змарновані, ці всі реформи будуть дискредитовані. Для того, щоб це відбулося потрібен спільний план України, ми не повинні думати, що сюди прийдуть американці чи європейці, і зроблять нам тут економічне диво. Цього не відбудеться. Якщо вони сюди прийдуть повністю зі своїм управління, то це буде не План Маршалла, а План Моргентау відомий, який передбачав деіндустріалізацію тої ж Німеччини, і розвиток сільського господарства. План Маршалла був успішний в тих країнах, які мали власний план, власне бажання відновитися. Та ж сама Німеччина отримала не найбільше коштів по Плану Маршалла, але вона була успішна, тому що там був Ерхарт, тому що він робив те, що вважав за потрібне, він використовував допомогу, отак треба робити. Я не думаю, що Україна може сама вийти з цієї економічної ситуації, безумовно потрібні партнери, але це має бути все-таки план України, а не План Маршалла.

Анастасія Багаліка: Який інвестиційний імідж в України серед більш багатих країн Заходу? В останні роки перед Майданом, мені здається, що в нашої країни склався імідж інвестиційної діри, куди що не покладеш – воно все розтягується, розпорошується, і не дає ніяких видимих результатів.

Ідея була продавати сюди товари, а не створювати їх тут. Через це у нас хронічно дефіцитний торговий баланс, поточний баланс

Анатолій Максюта: Я б сказав не те що останні роки перед Майданом, Україна ніколи не була інвестиційно привабливою країною впродовж всього періоду своєї незалежності. Якщо ми подивимось навіть на прямі іноземні інвестиції, які вкладалися в Україну, то це, в основному, кошти від приватизації, тобто прямі іноземні інвестиції – це був продаж українських об’єктів. Ми продали «Криворіжсталь», ми отримали кошти, і зарахували це у прямі іноземні інвестиції, але «Криворіжсталь» як була так і залишилася, а нові підприємства? Їдеш містом, і бачиш там старий завод: обшарпаний, темний…А що в нас гарне?  У нас гарні супермаркети. У це вкладали. Тому що ідея була продавати сюди товари, а не створювати їх тут. Через це у нас хронічно дефіцитний торговий баланс, поточний баланс. Україна не є і сьогодні інвестиційно привабливою, а з цією ситуацією політичною, і з анексією території вона стала ще менш привабливою. Тому Україні дають кредити, а не прямі інвестиції. Україна є потенційно інвестиційно привабливою, тому що це великий ринок, все-таки 40 мільйонів населення, але треба, щоб це населення було багате. Тому що будь-хто, хто побудує тут, скажімо, автомобільний завод, хоче, щоб перш за все, автомобілі купляли в цій країні, де той завод побудований. Інша причина, чому Україна є потенційно інвестиційно привабливою – вона знаходиться між європейськими, азійськими, північними ринками, тобто тут можна вести торгівлю, і продавати товари на різні сторони.

Любомир Ференс: Якщо практично, от ми отримали 5 мільярдів, куди вони б мали бути спрямовані?

Анатолій Максюта: У нас є модель, яка розподіляє сектори по пріоритетності щодо спрямування коштів. Перш за все – критерій експортний потенціал і рівень технологій, і так по спадній. Є галузі, яких просто треба реструктуризувати, щось треба з ними зробити, якісь треба підтягнути. Тобто є алгоритм, є механізми, є це все описано, просто ми чекаємо коли Уряд об’єднається з громадянським суспільством, з аналітичними центрами, з іноземними партнерами, і ми зможемо зробити якусь спільну програму, яка б привела Україну до процвітання.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.