Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — практичний психолог, аспірант кафедри психодіагностики та клінічної психології імені Тараса Шевченка Наріман Дарвішов.
Тетяна Трощинська: Говорять, що хтось ухвалює рішення мозком, а хтось — душею. Що з цього приводу каже наука?
Наріман Дарвішов: Прийняття рішення для нас є певним конфліктом. У нашому мозку постійно відбуваються рішення.
Тетяна Трощинська: Тобто місце, де живуть наші рішення, це все-таки мозок?
Наріман Дарвішов: Так, здебільшого. Інколи у нас є дуже сильні соматичні сигнали.
Будь-яка наша реакція так чи інакше пов’язана з несвідомим прийняттям рішення. У нас постійно конкурують якісь потреби. Потреба у безпеці може конкурувати з потребою у соціальному оточенні. Одна потреба може загальмовувати іншу. Після того, як одна потреба перемогла іншу, відбувається бій за те, як ми будемо втілювати цю потребу. Відбувається вибір стратегії. Навіть на цьому рівні все не так просто, адже у нас є інстанції, які приймають рішення швидко. Це прийняття рішення серцем. Це швидка інстинктивна і неусвідомлена система, яка керується емоціями.
Якщо ми почитаємо філософів та психологів до початку XX століття, то емоціям відводилася примітивна роль. У XXI столітті ми розуміємо, що емоції допомагають нам інтуїтивно дуже правильно діяти, обирати те, що робить нас більш щасливими. За емоціями стоїть величезний масив інформації, яка оброблена несвідомо, спираючись на попередній досвід, на інстинкти. Наш попередній досвід може бути не зовсім відповідний ситуації, в якій ми зараз є. Ми цю «скриньку» ділимо з нашими предками, тобто у ній не тільки наш скарб, але й скарб, який залишився від наших еволюційних предків. Звісно, більшість з них жили у середовищі, яке на наше не схоже. Щоб дати раду інстинктам, які на нас тиснуть, у нас є більш раціональна система.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.