Готуємо гумові чоботи: чому столиця потопає після дощів

Гість ефіру – директор Аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.

Тетяна Трощинська: Як зреагували на зливи, на вашу думку?

Олександр Сергієнко: Важко дати оцінку всьому місту. У нас складний рельєф. Мало хто знає, що у нас лише зливових колодязів майже 30 тисяч, протяжність вулиць міського і районного значень (вони точно мають зливову каналізацію) 1666 кілометрів. З двох боків вулиці лежать труби. В колодязь зливається дощова вода, зливова, по трубах вона йде в різні низини, переважно в Дніпро. Це величезна мережа маленьких струмків і великих річок. Це ж не просто колодязь стоїть, всі колодязі з’єднані трубами, вони повинні з певним ухилом іти в низину. Якщо проектант помилився і дав трубу не того діаметру, а вулиця широка, то труба захлинається. Труба може бути засмічена. Перша злива змиває все сміття в стоки.

Тетяна Трощинська: Чи можемо ми говорити про застарілу інфраструктуру цих стоків?

Олександр Сергієнко: Інфраструктура в Києві взагалі застаріла. І дорожня мережа, і водопроводи, і тепломережі – все це потребує величезних коштів і часу. Там, де останні 2 – 3 роки Київавтодор зробив ремонт, проблем не було. Проблема на Дорогожичах була пов’язана з тим, що там відмовили насоси.

При проектуванні повинні бути правильно розраховані площі, з яких буде стікати вода. Відповідно до цього розраховується діаметр труби і ухили. Я думаю, що у випадку Лівобережки точно конструктивно зроблено неправильно. Якщо вода не зливається, значить немає ухилу, вона не витікає туди, куди має.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.