Йосип Яницький – заслужений артист України, кобзар, викладач Стрітівської школи кобзарського мистецтва про те, чи можна використовувати бандуру при виконанні сучасної музики.
Йосип Яницький: Я б хотів зосередитись на тому, що означає інструмент бандура. Для мене – це все моє життя. Бандура – це духовний інструмент України. Мої учні приходять в Київ і виступають біля Золотих воріт: грають народні, повстанські, козацькі пісні. І вони приїжджають страшно втішені тим, бо люди так гарно їх приймають і просять ще! Це як раз є гуща народу. Так, як колись кобзарі колись виступали на майданах, так тепер ця традиція поступово відроджується. Що стосується Стрітівського коледжу, то це розраховано на 4 роки.
Євгенія Гончарук: Чи багато учнів не зі Стрітівки, не з Київщини?
Йосип Яницький: Так, переважно приїжджі. Є з Івано-франківщини, з Полтавщини, є два хлопчики з Чернігова, з Сум дівчинка одна є. Навіть з Рівного, з Луцька.
Євгенія Гончарук: Наскільки складний предмет бандура в порівнянні з гітарою, наприклад?
Йосип Яницький: Тут головне початок: якщо закласти фундамент і правильно підійти, то успіхи будуть. Я, наприклад, думаю, що кожна людина має слух і його просто треба збудити. І тоді людина стає свідомо інтонувати: пісню співати чи коли грає інтрументальні твори. А у нас специфіка така, що треба і грати, і співати, тобто виходить такий моноансамбль – це теж не так просто. Це ж фахові речі: треба сказати, як дихати, як тримати дихання, як посилати голос. Ідеться про постановку рук, посадку.
у нас специфіка така, що треба і грати, і співати, тобто виходить такий моно ансамбль
Євгенія Гончарук: Як ви ставитесь до того, що багато хто використовує бандуру в різних стилях? Чи правильний це спосіб зробити бандуру популярною?
Йосип Яницький: Я думаю, що правильний – час вимагає свого. Зараз не можна обмежуватись чимось одним. Так би мовити, щоб була еклектика така, поєднання, не заперечуючи, що бандура – традиційний інструмент.
0