«Громадське радіо»
В нашій студії директор Департаменту гуманітарних програм «Карітас Україна» Григорій Селещук, який нещодавно приїхав з Авдіївки, де перебував з гуманітарною місією.
Наталя Соколенко: Як вам вдалося виїхати, адже дорога, по якій евакуювалися місцеві мешканці та намагалися виїхати журналісти, постійно обстрілюється?
Григорій Селещук: Це справді так, ми виїжджали позавчора під канонаду. Але не це саме страшне. Справді жахливо, коли спілкуєшся з місцевими, і питаєш, чи їм страшно, а вони говорять що їм страшно, коли тихо. А коли стріляють — не страшно. Бо тоді видно, куди падають снаряди, а коли тиша, вони не знають, звідки і коли прилетить.
Наприклад, ми знаємо останню новину, що прилетіло туди, куди мало б прилетіти в останню чергу — це в пункт обігріву в наметовому містечку.
Наталя Соколенко: Чи є у вас подробиці по цей випадок, який стався вчора пізно ввечері?
Григорій Селещук: Так, там постійно перебуває наша команда із Маріуполя і Запоріжжя. Сьогодні вночі вони були змушені залишити це наметове містечко, бо на територію містечка вже долітали осколки, один з наметів є зруйнований, наш намет є пошкодженим, там стирчить великий осколок. Поки що за допомогою насосів ми його підтримуємо, але це питання часу, його доведеться міняти і ремонтувати.
В школі № 2 складувалася гуманітарна допомога, туди вчора прилетіли міни, які не розірвались, через те ця територія недоступна, там працюють мінери.
Дмитро Тузов: Як багато людей намагаються залишити Авдіївку?
Григорій Селещук: Вчора ввечері люди зайняли чергу біля нашого намету, щоб отримати допомогу зранку, і збиралися стояти там всю ніч, навіть ,коли почався обстріл. Але ми всіх примусили піти. Та найжахливіше, що сьогодні вранці знов стоїть черга. Ми кажемо, що, можливо, ми будемо вивозити свій намет, адже ми не можемо працювати в зоні, де іде обстріл. А люди не розуміють, чому, адже вони вже звикли до таких обстрілів. І це є ключова причина, чому люди не виїжджають.
Справді жахливо, коли спілкуєшся з місцевими, і питаєш, чи їм страшно, а вони говорять що їм страшно, коли тихо
Наталя Соколенко: Яку гуманітарну допомогу ви повезли?
Григорій Селещук: «Карітас України» завезли ще в понеділок продуктові набори, один з яких дозволяє родині з 2-х людей харчуватися 2-3 тижні. Таких наборів ми завезли 2000 тисячі. З них вже залишилося менше 300 наборів.
Крім того, «Карітас» завіз різні медикаменти, також ми роздавали медичні аптечки для сімей з дітьми.
Зараз ми готуємося надати грошову допомогу людям, яким розбило будинки. Адже банківська система працює, магазини працюють, і це, до речі, ще раз доводить, що місто живе і звикло до такої ситуації.
Дмитро Тузов: Що відбувається з електропостачанням?
Григорій Селещук: Ремонтники заявляють, що знайшли місце розриву, але не можуть туди добратися, тому що підпадають під обстріли. Отже, невідомо, коли вони почнуть відновлювати цей розрив, і чи він єдиний.
На жаль, сьогодні вранці знов не було води. Вона мала бути з 06:00 до 09:00 ранку.
Дмитро Тузов: Це вже перебої на фільтрувальній станції?
Григорій Селещук: Можливо, адже наскільки я розумію, фільтрувальна станція отримує електрику з пошкодженої лінії. Та вона забезпечує водою і частину Донецька, і, напевно, обидві сторони зацікавлені, щоб електрика стабільно запрацювала і функціонувала фільтрувальна станція.
Сьогодні на нараді з Жебрівським в Авдіївці водоканал обіцяв, що на вечір знову буде запущена вода.
Наталя Соколенко: Як ви збираєте допомогу?
Григорій Селещук: Це і допомога від самих людей, але в тих обсягах, в яких ми працюємо, ми потребуємо великої підтримки від наших західних партнерів. І ми її отримуємо. Нам допомагає «Карітас Німеччини», «Карітас Польщі», «Карітас Австрії», «Карітас США» тощо.
Також ми знаємо, що є папська збірка. Папа Римський навесні оголосив грошовий збір по всій Європі на допомогу потерпілим від конфлікту на сході. Була зібрана велика сума — 14 мільйонів євро, і це ще не кінець, збори тривають. Це досить поважна сума. Багато організацій подалися, зокрема і ми підготували 15 різних проектів, але поки що чекаємо на допомогу.
«Карітас України» має декілька модулів реакції, тобто в нас є резерви того, що дійсно потрібно людям: продуктові набори, дрова, гроші, будівельні матеріали, ремонтні бригади і психологів, які працюють з людьми. І в залежності від того, яка виникає потреба і де гаряче, ми задіюємо відповідний модуль.