Кількість нападів на журналістів і перешкоджань їхній роботі зростає. Моніторинг ІМІ

Моніторинг “Барометр свободи слова” за квітень коментує Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації.

Дмитро Тузов: Інститут масової інформації днями оприлюднив свій “Барометр свободи слова”. На що вказує його стрілка?

Оксана Романюк: Щомісяця ми проводимо моніторинг ситуації – що відбувається в країні зі свободою слова. За результатами квітня можу сказати, що вперше з 2015 року в країні почала рости фізична агресія щодо журналістів. Нам було цікаво, з чим це пов’язано: можливо, з якоюсь політичною партією, загалом з політиками, з місцевою владою, поліцією… Так от, я не можу виокремити якусь конкретну тенденцію, тому що зростання відбувається рівномірно у всіх категоріях. Це свідчить про те що в суспільстві загалом почала зростати агресія щодо журналістів, недовіра. Нагадаю, що були оприлюднені дані соцопитувань, за якими жоден із кандидатів у президенти не набирає більшості, фактично всі на одному рівні.

Дмитро Тузов: І навіть у лідерів мова йде про приблизно 10%.

Оксана Романюк: Я думаю, що це також є прямим результатом того, що відбувається в медіа. І ця недовіра до кандидатів, медіа й загалом недовіра в суспільстві виливається в агресію. На першому місці серед агресорів є якраз пересічні громадяни: учасники ДТП, представники охоронних структур, просто перехожі, яким не подобається, що журналісти їх знімають. Це дуже печальна тенденція, яка показує рівень культури в суспільстві.

Дмитро Тузов: Досить часто люди не розуміють, що журналіст має право працювати в публічному місці. Якщо ви знаходитесь не у своєму помешканні, а на вулиці, у публічному місці, журналіст не повинен питати вашого дозволу на зйомку. Люди мають це розуміти. Більше того, у журналістів на бейджиках написано, що спроба завадити професійній діяльності журналіста карається такими-то статтями. Не хотілося б вдаватися до жорстких заходів, але, можливо, варто суспільству про це нагадати?

Оксана Романюк: Однозначно, варто нагадати людям про покарання. З 2016 року вступили в дію нові статті Кримінального кодексу, які передбачають 3-5 років ув’язнення за побиття журналіста. В минулому році вперше по статті 345-1 пішли вироки в судах. Вони були умовні, але це вже якийсь результат. Щодо зйомок у публічних місцях – журналіст має право знімати, особливо якщо йдеться про суспільно важливу подію або якщо йдеться про зйомку чиновника чи полісмена при виконанні обов’язків.

Дмитро Тузов: А як складаються стосунки журналістів із представниками влади та їхніми охоронцями? Буквально вчора в ефірі “1+1” я побачив, як тримали за горло журналіста, який поїхав знімати маєток міністра фінансів пана Данилюка.

Оксана Романюк: Представники влади на другому місці за рівнем нападів на журналістів. Ця тенденція теж росте, особливо в регіонах. І стосунки складаються таким чином, як ви й описали.

Дмитро Тузов: Інститут масової інформації часто закликає документувати такі випадки, не відпускати все на гальмах, звертатися до правоохоронних структур. Такі звернення якось діють?

Оксана Романюк: Діють. Розслідування не можна пускати на самоплин. Обов’язково треба за цим стежити, потрібно телефонувати, вимагати, щоб справу розслідували. Якщо ти просто написав заяву й нічого після того не робиш, нічого й не буде. У поліції є випадки убивств, пограбування. А тут ти приходиш зі своєю заявою, де тебе, скажімо, штовхнули. Звісно, цю заяву відкладають і не розслідують. Немає розуміння, що таке свобода слова й чому такі справи мають бути розслідувані першочергово. Потрібно, по-перше, написати заяву до поліції. По-друге, зробити цей кейс публічним. По-третє, звернутися до профільних журналістських організацій – в Україні їх маса, на будь-який смак. Далі потрібно дізнатися номер своєї справи і системно зв’язуватися зі слідчим. У нас часто буває так: побили, ми про це написали, і все – місію виконано. Але агресори мають понести покарання, це також відповідальність журналіста і його громадянський обов’язок.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.