Фото: Громадське радіо
28 червня в Україні відзначають День Конституції. Про історичне значення Конституції Пилипа Орлика, історію і традиції українського конституціоналізму говоримо з істориком Олександром Алфьоровим.
Олександр Алфьоров: Конституція нашою мовою називалась «Договори та постанови». Одразу був зроблений латиномовний документ. Можна сказати, що латиною, юридичною мовою, вона називалася Конституцією.
Василь Шандро: За формою ці договори є конституцією в нашому теперішньому розумінні?
Олександр Алфьоров: Якби ми мали незалежність у 1710 році, якби наша держава не була завойована, поглинена, то наші б історики відстояли би право Конституції Пилипа Орлика вважатися першою модерною конституцією в західному цивілізаційному світі. За нею можна жити і сьогодні, якщо прибрати певні застереження, наприклад поділ людей на стани.
Конституція Пилипа Орлика з’явилася на півстоліття раніше за американську і польську конституції.
Насправді Конституція Пилипа Орлика має достатньо чітку структуру з характерною преамбулою. Потім пункти, які зазначають, що держава ґрунтується на трьох основних стовпах юриспруденції — судовій, виконавчій та законодавчій гілках влади.
Це суспільний договір, який захищає економічну складову держави, має соціальний захист, розподіл повноважень.
Конституція Пилипа Орлика абсолютно придатна до регулювання тодішньої держави. Якби ми мали незалежність, то історики проштовхнули б цю конституцію як ту, що діяла. Лише через 40 — 50 років французькі мислителі, філософи почнуть поділяти на три гілки влади.
Тетяна Трощинська: Завдяки чому підвалини державного устрою, які пропонувала Конституція Пилипа Орлика, з’явилися в 1710 році в Україні?
Олександр Алфьоров: Ми маємо визначні державні акти в час кризових явищ. Як історик я переконаний, що Конституція Пилипа Орлика починала писатися Іваном Мазепою у вигнанні, тому що йому треба було якось легалізувати своє розташування на території турецької імперії. Йому необхідно було створити новий договір. До цього ми маємо договори з Москвою, які укладалися під час обрання гетьмана, який завжди йшов на поступки, щоб отримати легалізацію з боку московського царя.
Цей документ укладався між гетьманом і народом. Підґрунтям цього суспільного договору послугували «Руська Правда» Ярославичів.
Конституція Пилипа Орлика — це писане право, яке унормовує життя України, трошки обмежує права гетьмана.
Про Конституцію Орлика знали давно, з XIX сторіччя, проте її ніхто не називав конституцією, це були «сказки для хохлов». Наші історики, які вийшли за радянської школи, так і казали, що це фальсифікат.
Василь Шандро: Ким був Пилип Орлик?
Олександр Алфьоров: Пилип Орлик — це сподвижник Івана Мазепи, це його спадкоємець в інтелектуальній, військовій, державницькій праці. Пилип Орлик — людина надзвичайних талантів, людина, яка була необхідна в той час саме на вигнанні. Якби він був професійним військовим, він не створив би того, що дало величезний поштовх для розвитку української держави. Він, опинившись у вигнанні, будучи обраним гетьманом України, діяв як перший уряд в екзилі, розвиваючи українську ідею, жебракуючи. Пилип Орлик для того, щоб прогодуватися, був змушений закласти свою гетьманську булаву.
Порівнюючи з Конституцією України, хочу сказати, що Конституція Орлика виграє в 100 разів, завдячуючи банальному моменту – преамбулі. Я вважаю, що преамбула до сьогоднішньої Конституції має говорити про те, що базується на попередніх юридичних працях: «Руській Правді», Конституції Орлика, Конституції УНР тощо. Тоді б ми пояснили всьому світові і собі тяглість юридичного аспекту існування нашої держави.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.