«Кричу — отримую». Як реагувати на дитячу істерику?

Як це помітити і як із неї вийти? Розповіла педіатриня Олена Луцька.

Олена Луцька: Криза — це перша спроба сепарації насправді. Дитина вже може самостійно пересуватись і пізнавати світ. Із іншого боку дитина обирає слідувати за «своїми», бо слідувати за кимось підозрілим може бути небезпечно для життя в еволюційному сенсі. Тоді починається отой період, коли мама не може вийти з кімнати, коли будь-хто чужий може викликати у малюка плач і супротив.

Варто заспокоїтись і зрозуміти, що цей процес є абсолютно природним і нормальним. Від того, який є ресурс у батьків буде залежати, наскільки батьки можуть дати підтримку і пережити цей період кризи у дитини. Тому в першу чергу — «киснева маска собі», дати собі ресурси та можливості набратися сил. Дитині потрібно пройти цей етап. Із одного боку є момент безпеки – наприклад, лізти в розетку категорично не можна.

Звичайно, буде супротив і плач, це нормально. Цей момент адаптації до відмови теж має пройти. Період слідування — дуже важливий в розвитку малюка. Оця, з одного боку, сепарація, із іншого — прив’язаність до свого кола, до когось зі своїх рідних є дуже важливим етапом.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Обговорення теми в ефірі має інформаційно-освітній характер, і не може замінити консультацію у лікаря

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS